Понад двадцять поетів з усієї України з'їхались на Вінниччину на VIII фестиваль «Від Гуцулії – до кряжів донецьких»

На Вінниччині відбувся VIII фестиваль поезії «Від Гуцулії – до кряжів донецьких», пам’яті видатного українського поета, політв’язня, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Тараса Мельничука, організований з ініціативи голови Вінницької обласної організації національної спілки письменників України Вадима Вітковського та підтримки  видавничого дому «Моя Вінниччина».

На творчу зустріч  до Вінниці  приїхали   лауреати Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Василь Герасим’юк  та Анатолій Кичинський, Участь у фестивалі також взяли, зокрема,  лауреати літературної премії «Князь роси» ім. Тараса Мельничука Мирослав Лазарук, Світлана Кирилюк, Микола Близнюк, Ніна Гнатюк, Євген Баран.

В рамках фестивалю поезії відбулися творчі зустрічі літераторів у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського та Донецькому національному університеті ім. Василя Стуса.

Гості  також відвідали Вінницький літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського та Вінницьку колонію суворого режиму № 86, де   утримували за радянської доби Тараса Мельничука. Побували письменники і на Ямпільщині, де Тарас Мельничук майже рік жив і працював у радгоспі.

Тарас Мельничук, уродженець гуцульського краю, належав до тих вільнодумців (Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл та ін.), котрі своїм правдивим словом розхитували радянську імперію і поклали свої життя за нашу сучасну Незалежну Україну.

Відомий український поет-дисидент (1938-1995 рр.) - жертва репресивної психіатрії. За опубліковану видавництвами «Карпати» і «Радянський письменник» добірку віршів «Чага» у 1972 р. був заарештований і вийшов на волю аж через три з половиною роки, перебував під наглядом КДБ. 1982 року у канадському видавництві «Смолоскип» без відома автора вийшла збірка його віршів «з-за грат» - і він потрапив до в’язниці вдруге. Після повернення з тюрми почав зловживати алкоголем і потрапив на лікування до спецлікарні. Утік звідти і був запроторений до психлікарні, де його протримали до квітня 1986 року.

1992 року за збірку «Князь роси» був удостоєний Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.