Інтерв'ю голови облдержадміінстрації Валерія Коровія районному виданню "Вісті Тепличчини"

Головне завдання для Теплицького району – стабілізувати ситуацію

Позаду – ще один прожитий рік. Рік непростий. Рік, котрий всупереч всіляким прогнозам та сподіванням, все ж змусив кожного з нас пройти випробовування викликами мирного життя та війною на Сході держави. Що маємо позаду і з чим рухатимемося вперед, з яким багажем зустрічатимемо Новий, 2017 рік, наша розмова з головою Вінницької облдержадміністрації Валерієм Вікторовичем Коровієм.

- Валеріє Вікторовичу, як правило, кожен з нас в кінці року аналізує, підводить підсумки прожитого і пережитого. Чим 2016 рік був особливим для Вас як керівника виконавчої гілки влади?

- Я хотів би зазначити, що рік був дуже непростим. Загрози, що нависають над Україною, не ліквідовані. І в спілкуванні з людьми ми це відчуваємо. Разом з тим, якщо подивитись на показники розвитку області, це був один з найкращих років за часи незалежності України, причому, у всіх напрямках життєдіяльності.

По-перше, почала реально давати позитивні приклади бюджетна децентралізація, запроваджена українським урядом. На сьогоднішній день доходи місцевих бюджетів, порівняно з 2014 роком, зросли на 2,2 мільярда гривень. В цьому році бюджети розвитку місцевих громад уже склали 2 мільярди гривень. Це в десять разів більше, ніж до 2014 року, і дало можливість збільшити фінансування окремих галузей саме з місцевих бюджетів. Приміром, додаткове фінансування на освіту за два останніх роки зросло втричі. Це – придбані підручники, меблі, це вставлені вікна, проведені ремонти, нові котельні, це відремонтовані дороги…

Якщо подивитися в цілому, то Вінницька область сьогодні, як будівельний майданчик. Додаткове фінансування, приміром, на охорону здоров'я склало 100 мільйонів гривень. Дуже показовими є видатки на культуру, яка, як правило, завжди фінансувалась за залишковим принципом. За останні два роки видатки на цю галузь зросли в шість разів. Користуючись нагодою, я хочу подякувати Теплицький громаді за комплекс М.Леонтовича. Я вам чесно скажу – мало хто вірив, що це вдасться. А сьогодні ми маємо ще одну перлину на культурній мапі Вінниччини. Слід згадати і про відреставрований та утеплений Художній музей, нову котельню для театру ім. Садовського, ремонти в десятках інших закладів культури. Це реальні зрушення в матеріальній базі галузі.

- Валеріє Вікторовичу, за рахунок чого, яких коштів все вдалося зробити?

- Долаючи проблеми і виклики, ми змогли сформувати таке інвестиційне підґрунтя, завдяки якому Вінниччина почала розвиватися як потужний аграрний регіон. В силу поєднання надзвичайно сприятливих погодніх умов, котрі нам послав Всевишній, з комплексом заходів, що вдалося реалізувати у різних векторах господарювання, Вінницька область в нинішньому році є абсолютним лідером у показниках аграрного бізнесу. Ми маємо історичний рекорд – аграрії виростили 5,7 мільйона тонн зерна. Вінницька область має найбільший вал виробництва сільськогосподарської продукції, найкращу динаміку приросту в аграрному бізнесі – плюс 13% до минулого року. Наша область є лідером з виробництва молока, м'яса, у нас найвища урожайність зернових. До речі, агровиробники, завдяки створеному позитивному мікроклімату, почали показувати реальну врожайність, почавши виходити із тіньового сектору. В цьому році майже вдвічі більше виплачено людям за оренду земельних паїв. Ми все зробили для того, аби людям виплачувалось більше від обумовлених угодами сум, причому в рамках існуючого податкового законодавства. Нам повірили, тож є великий крок вперед в тому, щоб агровиробники працювали прозоро – не ховали доходи, виплати, урожайність. Ось це і дало можливість істотно наповнити місцеві бюджети, які, до речі, зросли порівняно до відповідного періоду минулого року на 1,6 мільярда гривень, що становить додаткових 60%.

Принципово важливим є й те, що нам вдалося уникнути обвалу цін. Пам'ятаєте приказку, що ходила в аграрних колах: "Якщо не вродить – погано, вродить – теж погано"? Раніше на ринку зерна, як правило, працювало дві-три структури, які його і "обвалювали", не без допомоги, до речі, органів влади. Аграрії віддавали вирощене за безцінь. В цьому році виключно за рахунок того, що вдалося сформувати конкурентне середовище, за рахунок того, що уряд дав можливість розвинути транспортну інфраструктуру, високий урожай зернових супроводжується високим рівнем цін. Це створює фундаментальні речі, пов’язані з тим, що аграрний бізнес стає локомотивом економічного зростання області.

Вінницька область має дуже сильну динаміку розвитку будівельної галузі. На сьогоднішній день динаміка приросту будівництва у нас складає +39%. Це один з найкращих показників в Україні. Дуже непросто було відновити ремонти доріг. Ми розраховуємо, що в поточному році в благоустрій доріг буде вкладено 500 мільйонів гривень. Більше того, коли новий уряд України виділив фінансування, ми зіткнулись з іншою проблемою: у нас не було готових проектів, експертиз, не було відкрито тендерів. Ми вимушені були прискорено рухатись і дивитись в завтрашній день. Зараз в цій сфері працює десять проектних груп. Ми захищаємо програму на 1,5 мільярда гривень і на наступний рік маємо амбітні плани щодо реконструкції доріг державного значення. Базовою буде Хмельницький – Умань, стоїть питання про її капітальний ремонт. Так, ми увійшли з цими роботами в зиму, об’їзна дорога в Гайсині ремонтується в нелегких умовах, але виходу не було. Ми чесно про це говоримо. Та саме зараз ми створюємо підвалини для наступного року.

- В області доволі активізувались громади в питаннях добровільного об'єднання. Наш район все ще вичікує. Які перспективи такої інертності і чи не значить це, що одного дня громади просто створять "зверху"?

- Дійсно, в області зараз активний ривок у створенні об’єднаних громад – маємо їх уже 21. Але я не ідеалізую ситуацію, тож хочу, щоб люди, і в першу чергу тепличани, зрозуміли, наскільки це важливо і чому це потрібно. Моє завдання - створити в області критичну масу такого точкового позитиву, щоб люди побачили результат об'єднання громад. Ви побачите, коли підуть зрушення в новоствореній Джулинській громаді, яким це буде подразником для інших сіл – бершадчан, тепличан.

Все доволі просто – об’єднаним територіальним громадам передається фінансовий ресурс, до того ж, повноваження. Як і, до речі, відповідальність. Наведу приклад. Нещодавно під час моєї поїздки в Бар від однієї жіночки надійшло звернення: "Не ліквідовуйте нашу Копайгородську лікарню…" – По-перше, - відповів я, - не голова облдержадміністрації її ліквідовує. По-друге, дайте мені відповідь – чому ви не створили об’єднану громаду? Тоді з подібними питаннями вам би не довелось ні в район звертатись, ні до голови облдержадміністрації. Це рішення б приймали ви – громада, виходячи із тієї медичної субвенції, яка б надійшла від держави безпосередньо вашій громаді. Жінка відповіла, що не від неї це залежить. А від кого тоді? Люди врешті-решт мають усвідомити, що все в їх руках. В громаду надійде суттєве фінансування, в тому числі 60% ПДФО, субвенції на медицину, охорону здоров'я, до того ж, прямі вливання на розвиток місцевої інфраструктури.

Аналогічно по школах. Гроші ходять за дитиною: вам передають освітню субвенцію, а ви самі приймаєте рішення, який заклад освіти вам потрібен.

- На мою думку, питанням об'єднання територіальних громад дуже часто спекулюють. Причому, зі стін владних кабінетів, тих же сільських рад. Як змінити думку людей, як переконати їх, що це потрібно саме їм?

- Тільки позитивним прикладом і практичним досвідом тих, хто уже пішов цим шляхом. Хоча навіть із того, що дала бюджетна децентралізація, уже можна робити певні висновки щодо якості управлінських кадрів на місцях. В громади пішли великі кошти і що далі? Сільські ради не знають, що з ними робити. Умовно – кошти прийшли на комунальну дорогу. Це ж не просто купив асфальт і кинув в яму. Потрібна проектно-кошторисна документація, експертиза ПКД, через програму ProZorro підготувати тендерну документацію. А це треба вміти! Ви уявляєте, які вимоги ці додаткові кошти ставлять для кадрового забезпечення сільських рад? Гроші на рахунках – це ще не значить, що людям в селі стало краще жити. Принцип – аби зранку до вечора уже не пройде. Той, хто думає, що відсидиться, ризикує з глобальними речами. Рано чи пізно його запитають, а що ти зробив, чому ти сидів, чому одурманював людей? Ви ж чудово розумієте, що децентралізація – це незворотний процес, і він дійде до певного часу, коли це не буде вже добровільно. Будуть приєднувати до ефективної громади уже географічно тих, хто сидів в кущах.

- А як бути з Теплицьким районом, котрий "сидить в кущах" повністю?

- Повірте, і у вас процес піде. Подивитесь, як будуть рухатись сусідні райони – Бершадський, Гайсинський, і люди повірять в позитив. В районі, якщо відверто, трохи нездорова обстановка між елітами. Я це знаю з прийому громадян, із тих звернень, що надходять. На все потрібен час. Головне завдання для Теплицького району – стабілізувати ситуацію, повернути довіру до владних інституцій, яка, до речі, повинна бути і між ними. Владі потрібно вибудувати діалог з громадянським суспільством, аби люди їй повірили і не шукали, до кого "вище" звернутись. І ще люди мають зрозуміти, що не потрібно шукати ворогів. Треба закочувати рукави і спільно працювати над розвитком району. А у вас, на Тепличчині, дуже великий потенціал. Я з великою повагою ставлюсь до громади, яка спромоглася вибудувати такий культурно-мистецький комплекс Леонтовича.

- Якщо повертатись до питання децентралізації, то побоювання тепличан що-небуть змінювати є виправданими. Адже Теплицький район уже не раз реформували. Тому складається ситуація, що громади Соболівської округи не надто вірять у спроможність громади з центром у Соболівці, а до Теплика їх "не пускає" відсутність суміжних меж. Тому широко зараз обговорюється тема однієї об’єднаної громадиу районі. Ваше бачення таких перспектив? Як бути з районом, як таким?

- Дійсно, цим питанням аж надто спекулюють. Хочу заспокоїти: процес добровільного об'єднання громад торкається перерозподілу всієї системи владних інституцій на місцях, в тому числі й районних органів влади. Наприклад, якщо школа буде фінансуватися з об’єднаної громади, це не означає, що пропаде відділ освіти в районі. Так, він не буде розпорядником коштів районного бюджету, а здійснюватиме виключно ті функції, які на нього покладаються державою – методична робота, контроль за дотриманням державних стандартів щодо середньої освіти в школах, підбір і розстановка кадрів, дотримання учбових програм, контроль за цільовим спрямуванням державних коштів, якістю освітянських послуг тощо. Він стане фактично контролюючим органом.

Це ж саме стосується і охорони здоров'я. Ми в райони передали дороги районного значення, функції проведення тендерів на приміські маршрути. Районні державні адміністрації стають органами, які не керують, а надають послуги: ведуть реєстр нерухомого майна, надають субсидії, ведуть держгеокадастр. Органи влади набувають зовсім інших рис. Ми відійшли від часів, коли у відділах АПР "радили" кому що сіяти і що робити бізнесу. Нині ці відділи мають контролювати земельний бізнес у дотриманні сівозміни, ефективності використання землі, дотримання законодавства в питаннях екології, створення робочих місць та умов праці в сільській місцевості.

Що до того, чи буде район. Райони були, є і будуть. Але їх функції стають зовсім іншими. Так, є багато питань, адже "васал мого васала уже не буде моїм васалом", але якщо ми кардинально все не змінимо, прогресу не буде. Такий уже у наших людей менталітет – спочатку шукають якогось месію, всі йому вірять і думають, що все одразу стане добре. Проходить рік, цього не відбувається, розчаровуються, стають спиною до попереднього месії і шукають нового. Насправді відповідь на це запитання криється в системі управління на місцевому рівні. Поляки дуже чітко нам показали, що тільки через місцеве самоврядування, через ініціативу людей, які я вірю є в кожному селі, можна робити кроки вперед. Саме цим людям, через добровільне об'єднання громад, передаються повноваження. Вони відчують, що здатні щось змінити через певний проміжок часу. Повірте, будуть формуватись нові, якісні депутатські корпуси, не демагоги, а практики і оптимісти. Звісно, набагато простіше зараз поїхати в область і покричати – не закривайте нам лікарню. А ми кажемо – ні. Ми вам передаємо ресурс, а ви, будь ласка, приймайте рішення. Це дуже непросто. У нас уже мала місце відмова сільської ради приймати у своє відання один із об'єктів. Чому? Тому що це відповідальність. І особливо в питаннях, що стосуються медичної галузі.

- Ви підштовхнули до ще однієї теми, що є дискусійною на Тепличчині, - новостворене Територіальне медичне об'єднання. Ваше бачення цього питання?

- Скажу відверто, у нас є певна дискусія з керівництвом районної ради. У нього своє бачення вирішення питання охорони здоров'я. Наша ж позиція доволі проста: функція охорони здоров'я – це державна функція. Це не функція районної ради. І в напрямку охорони здоров'я є чітко визначена законодавча база. Я хочу, щоб мене почули: якщо в кожному селі, в районі будуть робити свою охорону здоров'я, ми ніколи в цій країні не наведемо лад. І з махновщиною на сьогоднішній день ми досить жорстко боремося. Яким є нинішній процес? Багато критики звучить щодо того експерименту, що втілювався в охороні здоров'я на Вінниччині. Всі почерпнули з нього уроки. Але загальноприйнятим є факт, що первинна ланка медицини спрацювала. І на сьогоднішній день держава акцентує саме на збереженні ланки сімейної медицини, наданні їй відповідного динамізму.

У вас в районі в цьому напрямку є проблема. За загальними дискусіями – об’єднувати чи роз’єднувати, ви втратили динаміку процесу розвитку цієї ланки. І я хотів би, щоб всі зрозуміли про що йдеться. В районний бюджет спрямовується субвенція на охорону здоров'я. В проекті державного бюджету на 2017 рік передбачено кардинальну зміну алгоритму фінансування: з 1 липня – субвенція на первинну ланку - центр первинної медико-санітарної допомоги буде забрана з району і фінансуватиметься з Державного фонду страхової медицини з метою того, щоб дати можливість громадянам права вибору лікаря і не "прив’язуватись" до територіального принципу. Тобто, жителі Теплицького району будуть мати можливість вибирати сімейного лікаря і в Бершаді, і в Гайсині, і у Вінниці чи іншому населеному пункті. Якраз того сімейного лікаря, якому вони довіряють. Більше того, всі мають бути готові до того, що сімейним лікарем може бути і приватна особа, що має ліцензію для надання сертифікованих медичних послуг.

А вторинна ланка піде цим же шляхом уже в другому етапі, з 2018 року. Це будуть комунальні установи із чітко затвердженими тарифами на всі види послуг – пологи, хірургічні операції, котрі фінансуватимуться із Державного Фонду страхової медицини. Принцип той же, що і в освіті: гроші підуть за людиною.

Для цього є ще інші об’єктивні процеси: сільське населення зменшується не лише через демографічні процеси, а й вимушену міграцію. Аграрний бізнес не потребує уже стільки робочих рук, як це було 20-30 років тому. В пошуках роботи люди виїздять до великих міст, в інші населені пункти. Хочемо ми цього чи ні, але процес незворотній. І гроші підуть за цими людьми. Що робити з охороною здоров'я? Якщо хтось думає, що об’єднавши заклади, кардинально щось змінить, він глибоко помиляється. До того ж, як Територіальному медичному об'єднанню працювати з Держказначейством: воно там не зареєстроване, відтак йому не відкриють фінансування – люди залишаться без зарплати.

- Ваше бачення перспектив відновлення комунальних аптек?

- Я вважаю, що ціни на ліки можна зменшити лише шляхом формування конкурентного середовища. Якщо є можливості у місцевого бюджету, то встановлення певних компенсацій на ліки має бути адресним окремим категоріям громадян. Це єдине, що працює ефективно. Практика створення комунальних аптек дуже швидко призводиться до того, що пройшовши начебто ефективно перший етап, в подальшому там починаються зловживання та викривлення умов конкуренції. До речі, це і порушення антимонопольного законодавства. Всі повинні бути в рівних умовах – що державна, що приватна форма власності.

- А як бути з освітою? Ми постійно чуємо тему – не закривайте школу.

- Давайте міркувати по-іншому. Є незалежне оцінювання знань. В минулому році в одному з районів області із 25 випускників, що претендували на "золоту" медаль, жоден не підтвердив рівня знань. Виникає питання якості освіти. Чому, коли дитина готується до ЗНО (наголошую – не до вступу у ВУЗ, а до ЗНО), батьки, котрі спроможні оплатити ці послуги, наймають репетиторів? Плата репетитору – це якраз та прогалина, де не спрацьовує система державного стандарту надання освітніх послуг в середній школі.

Тож і батьки, і учителі мають усвідомити, що гроші держава виділяє на кожну дитину для того, щоб вона отримувала якісні знання, а не на утримання того чи іншого закладу. Ми почали створювати базові школи. Ви знаєте, який іде процес? Батьки, всупереч тому, що їх умовляють вчителі, обіцяючи всілякі блага, залишити дітей в мало комплектних школах, переводять дітей в ті самі базові. Вони хочуть дати дітям якісну, конкурентоспроможну освіту і чинять правильно. І їх не цікавлять забобони деяких лідерів політичної думки в селі. Тому ми повинні розуміти, що такі речі – об’єктивні. І вони ще ефективніше будуть вирішуватися при формуванні об’єднаних територіальних громад, коли туди передаватиметься фінансовий ресурс. Громада дуже чітко відслідковуватиме позитивний ефект. В об’єднані громади підуть централізовані субвенції з державного бюджету на будівництво доріг, на придбання шкільних автобусів. Для того, щоб ця громада могла комунікувати з собою. Я впевнений, що найоптимальнішою рушійною силою є самі люди. От ви вели мову про відсутність суміжних меж з тим чи іншим центром прогнозованої об’єднаної громади. Все це можуть вирішити теж люди – через своїх родичів, кумів, знайомих у тих селах. І ще раз наголошую – кошти підуть в громади тільки через об'єднання. Як бути з формуванням однієї об’єднаної громади? Це ризик, причому дуже великий. Закон про добровільне об'єднання громад чітко передбачає, що в районі може бути не менше двох громад. Але хтось постійно запускає ідею однієї громади. Вона хибна. Навіть якщо на місцевому рівні приймуть таке рішення, воно не отримає позитивного висновку на рівні центральних органів влади. Одна об’єднана громада може з'явитися в районі тільки тоді, коли попередньо Верховна Рада України внесе зміни до адміністративно-територіального устрою і ліквідує район, приєднавши його, приміром, до Бершаді чи Гайсина. До речі, такі пропозиції звучать то тут, то там, але я б не радив робити такі експерименти. Це, швидше, дискусії, що ведуться не через призму об’єктивності, а щоб зберегти якісь владні повноваження.

- Болюча тема – робочі місця. Вірніше, їх відсутність в сільській місцевості.

- До цієї проблеми треба підходити об’єктивно: як би ми ностальгічно не згадували минуле, не повернемося ми до тієї зайнятості, що мали за часів колгоспів. Треба шукати альтернативу в переробних кооперативах, малому бізнесі в сфері надання послуг. Проблема ще в якості кадрів. Запити роботодавців зростають. Їм потрібні кваліфіковані спеціалісти. Тож питання чи йде в робітничі професії молодь і наскільки якісні отримує знання?

- З тією зубожілою базою, що має, приміром, наш Теплицький аграрний ліцей, вище своїх можливостей не скочать...

- Скажу відверто, я незадоволений підходами організації профтехосвіти в системі аграрного бізнесу. Хоча, багато залежить від менеджменту кожного окремого закладу. Ви знаєте, якою була найвища пропозиція в земельних торгах, проведених нещодавно в Мурованих Курилівцях? 9 тисяч гривень оренди за гектар. Маючи кілька сотень гектарів можна вести і господарську, і навчальну роботу в подібних закладах? Можна, причому, цілком успішно. Проблема є. Але коли уважно придивитись, в чому саме, то, як правило, це велике поле для роботи правоохоронних органів. Треба черпати позитивні приклади і вчитись. Профтехзаклад у Погребищенському районі, окрім власної землі, бере в обробіток ще й людські земельні паї. І розвивається. Я дам окреме доручення розробити систему заходів по кожному аграрному ліцею і доповісти голові облдержадміністрації бачення перспектив.

- Чи можете Ви стверджувати, що область пройшла критичну межу земельних війн?

- Зазначу, що конфлікт, який мав місце у Теплицькому районі, пов'язаний із реєстрацією земельних паїв, став дуже повчальним. Тому що в цьому році ми провели дуже велику роботу в частині наведення порядку. Зараз реєстратори Держгеокадастру перебувають у віданні райдержадміністрацій. Створено ефективну систему з обміну оперативною інформацією. Всі реєстратори попереджені стосовно можливих маніпуляцій з введенням в реєстр земельних ділянок. На прикладі вашої проблематики зроблено величезний аналіз ситуації, аби упередити подібні порушення. Наскільки мені відомо, сьогодні прокуратурою, національною поліцією ведуться кримінальні провадження щодо фальсифікації внесення змін до держреєстру, які відбулися в одному із суміжних з вашим районі, тому що фальсифікації ці йшли через маніпулювання реєстром договорів оренди, зокрема тепличан.

- Валеріє Вікторовичу, що допомагає Вам відволіктись від тієї навали питань, проблем, що доводиться вирішувати щодня?

- Дійсно, для мене посада – це велика внутрішня відповідальність. Це цілий комплекс питань: безпеки, суспільно-політичної ситуації, мобілізації. До того, як зустрітись з Вами, я уже вирішив близько тридцяти питань. А зараз лише десята ранку. Відповідальність ще й в тому, що не маю права на помилку. Якщо чесно, то це дуже важкий хліб.

Одне, що допомагає перезавантажитись, це родинний затишок, сім'я, велике натхнення від онучок. Їх у мене дві – п’ятирічна Марійка і дворічна Даринка.

Ще в школі мені казала вчителька: "Валера, запам’ятай, ніхто тебе не зробить щасливим окрім тебе самого. І ніхто тобі не підніме настрою, якщо цього не зробиш ти сам". Тому деколи я прагну черпати позитив навіть змушуючи себе бачити щось красиве – в природі за вікном автомобіля, в усьому, що оточує. Мені дуже подобається проміжок шляху у вашому районі, коли звертаю з гайсинської траси: поля, околиці – як на картинці. Або їду і згадую – тут я бував в молодості, а тут колись грав з командою у футбол. Такі думки дійсно допомагають…

- А Ви придумали, чим будете радувати своїх рідних на Новий рік?

- У нас стала традиція святкувати Новий рік, Різдвяні свята виключно в сімейному колі, вдома. Це найбільше щастя, коли збираємося за святковим столом, поруч діти, онуки тішаться. Ще коли діти були малими, я перевдягався в Діда Мороза. Зараз це роблю для онучок. Правда, в минулому році старша, Марійка, мене впізнала і розсекретила, вигукнувши: "Це не Дід Мороз, це – Валерка!" В душі – всі ми діти, хочемо і чекаємо дива, здійснення бажань, а в новорічні дні – особливо. Я дуже хочу бачити нашу країну сильною, конкурентною. Я дуже хочу, щоб врешті – решт закінчилася війна, що так цинічно і жорстоко ввірвалася в наше життя. Щоб люди відчували себе щасливими і вірили в майбутнє України.

Якщо будемо єдині, у нас все вийде. І мої найкращі вітання тепличанам з Новим 2017 роком!


Спілкувалась Ірина ЛУПЕЩЕНКО.
 

 

"Гаряча лінія" голови облдержадміністрації з питань запобігання та виявлення корупції 
тел.: (0432) 65-17-61
e-mail: stop_korupcia@vin.gov.ua

Повідомлення про корупційне правопорушення