У мисливських угіддях Вінницького ОУЛМГ розводять лань європейську

Лань європейська – тварина з родини оленевих, набагато менша за своїх родичів оленя плямистого чи благородного, хоча стороння людина може легко її сплутати з ними, адже і забарвлення лані плямисте, і роги у самців крислаті.

Лань європейська (Damadama) поширена у Європі та на Близькому Сході, а завдяки мисливцям – і в Україні. Лань є інтродукованою твариною, акліматизованою до наших умов. Держлісгопи Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства останніми роками розводять ланей у вольєрах для напіввільного утримання диких тварин. У 10 лісгоспах Вінниччини діють вольєри для напіввільного утримання мисливських тварин (диких свиней, оленів, муфлонів, ланей) загальною площею більше 800 га. Ланей розводять у вольєрах Гайсинський, Бершадський, Крижопільський лісгоспи та Дашівське ДЛМГ (всього 60 голів за даними зимової таксації)

Гайсинські лісівники третій рік розводять ланей у вольєрі для напіввільного утримання диких тварин площею 57 га (Гайсинське лісництво). Завезли 25 голів лані (7 самців і 18 самок) із приватного мисливського господарства «Вепр» (Гайсинський район). Лютневий «перепис» 2019 року зафіксував 35 голів лані. Наразі їх набагато більше, оскільки самки привели молодняк. Мисливствознавець ДП «Гайсинський лісгосп» С.І. Злепко стверджує, що зараз на території вольєру приблизно 45-50 ланей, але порахувати точно поки що важко, адже вони надто полохливі.

Тварин у вольєрі утримують для збільшення поголів’я, створюючи для цього у вольєрі всі необхідні умови: водопій, годівниці, солонці. На території вольєру облаштоване приміщення для зберігання кормів, а за вольєрним господарством наглядають єгер та штатний працівник. Корми для підгодівлі диких мисливських тварин заготовляють усі лісництва, а коренеплоди у більшості закуповують. З часом, коли чисельність ланей доведуть до оптимальної, тварин планують випустити у мисливські угіддя.

«Мешкають» лані і в Бершадському лісгоспі. У вольєрі Сумівського лісництва живуть 8 ланей, а в Дашівському ДЛМГ є 17 голів.

Також у цьому році завезли п’ять ланей і в Крижопільський лісгосп до 104-гектарного вольєру, що розташований у Радянському лісництві.

Лань має висоту в холці зазвичай до метра, масу — 45—150 кг, в середньому близько 100 кілограмів. Самки дещо менші за самців. Вуха довгі із загостреними кінчиками, очі - великі, темно-карі і дуже виразні, шия - пропорційна. Роги в самців - характерної лопатоподібної форми з 7—9 невеликими відростками. Забарвлення спини та боків лані рудувато-буре, причому зверху темніше, ніж знизу. На хребті - темна поздовжня смуга, а спина, боки та круп тварини вкриті світлими овальними плямами. Якщо взимку плями ледь помітні, то влітку яскраві білі плями утворюють переривчасті поздовжні смуги.

Гін у ланей відбувається восени на 2—3 тижні пізніше, ніж в оленів. Зазвичай, лані дуже мирні тварини, але під час гону самці б'ються між собою за самок, які, окрім голосу, ніяких інших ознак гону не проявляють. Під час боїв програють, зазвичай, молоді трьох-чотирьохрічні самці. Серйозні травми внаслідок турнірних боїв трапляються зрідка — найчастіше самці ламають роги. Переможний самець гуртує навколо себе гарем із кількох самиць, втім стереже їх не так пильно, як благородний олень. У другій половині травня - у червні самиця народжує одне, рідше - двоє телят.

У цілому лань поступається силою та швидкістю благородному оленю, але це спритна тварина, що добре стрибає і може долати перепони до двох метрів заввишки. Втікаючи лані пересуваються стрибками, при цьому розпушуючи хвоста та білу шерсть на заду, аби не погубити одна одну. Лані не люблять заходити у воду, але плавають добре.

У природі лань живе до 20, а в неволі - до 30 років. Природними ворогами лані є вовки, рисі, ведмеді. Дитинчатам лані також загрожують лисиці, кабани, хижі птахи.

Лань легко утримується в парках, вольєрах чи в інших напіввільних умовах, звикають до людей, годівниць, беруть корми з рук.