У лісництвах Вінниччини відновлюють поголів’я кабана та інших мисливських тварин

Лісівники держпідприємств лісового господарства Вінницького ОУЛМГ відновлюють поголів’я кабана та інших мисливських тварин у вольєрному господарстві.

Загальна площа вольєрів для напіввільного утримання мисливських тварин у 10-ти лісгоспах становить понад 600 га. Поступово чисельність кабана збільшується. За даними щорічного обліку диких тварин, у мисливських угіддях області в 2019 році зафіксовано 1458 голів кабана, у 2017 році було 1258 голів. Флагманом у веденні мисливського господарства області, в тому числі створення вольєрів для напіввільного утримання мисливських тварин, є ДП «Дашівське досвідне лісомисливське господарство». Саме на цьому підприємстві у 2011 році побудовано перший вольєр площею 200 га.

Близько шести десятків дорослих особин, підсвинків і новонароджених кабанів наразі мешкає на 163-х гектарах вольєру для напіввільного утримання мисливських тварин, що знаходиться на території Вороновицького та Шендерівського лісництв Вінницького лісгоспу. За неповних два роки вінницьким лісівникам вдалося розвести кабанів. Починали практично з нуля. Після того, як вольєр спорожнів після загибелі тварин, сюди завезли 6 самок та одного самця з інших господарств.

Лісівники відповідально та професійно доглядають за підопічними, розробивши зимовий раціон, забезпечивши водопій, поповнення солонців, охорону. За дикими кабанами у вольєрі доглядають два охоронці та єгер, турбуються лісничі обох лісництв, мисливствознавець лісгоспу.

Догляд за дикими тваринами – це досить важка та відповідальна праця. Неподалік населених пунктів треба стежити й за людьми, які часто намагаються пробратись за межу вольєру, незважаючи на огорожу і попереджувальні знаки. Тож тут працюють справді віддані цій справі люди.

Єгер Вороновицького та Шендерівського лісництв Василь Царук добре знає звички тварин, їхні примхи, поведінку, а деяких легко вирізняє з-поміж інших.

Зараз ми спостерігаємо, що кабани стабільно розділилися на два стада, у кожному з яких окремі самки-вожачки. Кожне стадо має свою територію, вони ходять окремо, проте й не ворогують. Разом вони зустрічаються під час годівлі. Одне стадо «дике», ніколи не підходить до людей близько, інше – «приручене», ці доволі близько підпускають до себе.

Проте особливо довіряти цим тваринам, хоч і прирученим, не варто, зізнається єгер.

У раціоні диких кабанів – кукурудза, буряки, пшениця, зернові відходи, капустяне листя. Корми лісівники лісгоспу заготовляють для зимової підгодівлі усіх диких тварин упродовж літа-осені. Тут же, біля вольєру, і зберігають. Зерно – у коморі, буряки – у кагатах, прикриті плівкою.

На території вольєру достатньо природних кормів, але вони люблять підгодівлю. Щоранку впродовж року о 9-10-й годині – сніданок. Свинки добре знають розпорядок дня і вже чекають на приїзд людей з іншого боку, де заїзд до вольєру від траси. Після сніданку протягом дня шукають жолуді, риють ґрунт у пошуку хробаків, комах.

Для малюків тут влаштували окреме місце – трохи далі від місця підгодівлі настелили соломи. Проте у диких поросят міцний імунітет, вони і у 20-градусні морози народжуються у січні-лютому і виживають. Можуть спати у снігу, разом із дорослими.

До речі, одна самка дикого кабана за раз народжує меншу кількість, ніж свійська, 5-8 поросяток. Але старші самки народжують більше потомства.

Через кілька років, довівши кількість диких кабанів до оптимальної, лісівники зможуть їх випускати у природне середовище.