Медсестри сподіваються на позитивні зміни у медичній галузі та людське ставлення до професії

Свій шлях у медсестринстві Галина Степанівна розпочала 30 років тому. Закінчивши Вінницьке медичне училище (нині коледж), на початку свого трудового шляху потрапила до міської клінічної лікарні №2 і починала трудовий шлях палатною медичною сестрою травматологічного відділення №2.

– Моє перше місце роботи стало моєю alma-mater. Я дуже вдячна своїй першій старшій медичній сестрі. У неї була досить цікава практика, – розповідає Галина Сивак. – Вона завжди наполягала на тому, аби кожен з команди медсестер і медбратів навчався, змінюючи діяльність. Наприклад, якщо медична сестра досконало вивчила роботу у перев’язувальному кабінеті, керівниця направляла нас працювати на пост. Досконало вивчивши цю роботу, ми пробували себе, до прикладу, у ролі гіпсотехніка. І кожен з нас, незважаючи на вік, перетворювався на «універсального солдата», який вмів виконувати роботу медичної сестри на будь якому робочому місці. Тому я вдячна їй за науку, завжди згадую її з великою теплотою, – ділиться Галина Степанівна.
Досвід у житті допоміг, і у роботі головної медичної сестри госпіталю для інвалідів та ветеранів вже використовує його давно. Нині – це вже потреба часу, необхідність, переконана Галина Сивак.
– Пам'ятаю, що завжди хотіла працювати у цьому закладі, адже вважала, що тут працює один з найкращих колективів. І це правда! І ось я тут очолюю медсестринство вже 19 років. Скажу, що маю команду справжніх професіоналів, які душею віддані своїй справі. Додам, що пацієнти нашого лікувального закладу – особлива категорія населення і ставлення до них має бути особливим. Геріатрія іноді має спільні риси з педіатрією, адже наші пацієнти певною мірою діти. Тут необхідні увага, чуйність, особливий такт. Але передусім – глибоке милосердя.
У нас дуже дружній колектив, я обов’язково раджуся зі своїми колегами, дослухаюся до їхніх порад. Чимало важливих рішень зі старшими медичними сестрами відділень ми також приймаємо колегіально, як у добрій сім’ї. Ми дружні не тільки у роботі, ми дружні й у навчанні. Так, рішення вступати на бакалавра одночасно прийняли вісім наших старших медичних сестер і так само дружно поглиблювали свої професійні знання.
Для успішної роботи колективу потрібне взаєморозуміння, здатність визнавати свої помилки, спільно розв’язувати проблемні питання, знаходячи «золоту середину». І медсестринський осередок госпіталю ветеранів намагається діяти саме так.

– Завдяки доволі теплим стосункам, які можна вважати дійсно сестринськими, у нас не такий великий відтік кадрів. Звичайно є ті, які хотіли б спробувати свої сили та уміння в інших закладах Вінниччини, України й навіть, за кордоном. Але чимала частина фахівців все одно повертається до нас. У госпіталь на практику приходить чимало студентів нашого медичного коледжу, ми їх навчаємо практичним навичкам роботи, і завжди намагаємося передати секрети медсестринської майстерності. Додам, що ніколи не жалкувала про те, коли наші спеціалісти змінювали заклад, адже впевнена в їхній професійності і точно знаю, що за наших медсестричок соромно не буде, – переконана пані Галина.
У госпіталі працюють 13 медичних братів: 7 з них – масажистами, також у фізіотерапевтичному кабінеті, інструктором лікувальної фізкультури, двоє – у хірургічному відділенні №1, один на посаді маніпуляційної медичної сестри, інший – постової медичної сестри, і ще один – на посаді палатної медичної сестри.
2020 рік визначений в Україні як рік медсестринства, тож сподівань у медичних сестер чимало. І перш за все люди чекають збільшення заробітних плат, особливо з урахуванням фахової диференціації. У колективі медичних сестер госпіталю чимало спеціалістів, які готові підвищувати свій освітній фаховий рівень й надалі, була б матеріальна зацікавленість.
Сподіваємося на позитивні зміни у медичній галузі, але найбільше хочеться поваги до професії медичної сестри та людського ставлення, впевнена Галина Сивак.