Пам`ять як попередження на майбутнє: 34 роки з моменту аварії на Чорнобильській АЕС

Квітень 2020 року. Не простим видався нині цей весняний місяць. Пандемія коронавірусу, пожежі, карантинні заходи, зміни звичайного укладу життя суспільства. А ще пожежі у Чорнобильській зоні, задимленість повітря, питання про рівень радіаційного фону.

 Мимоволі пригадується квітень 1986 року, аварія .Навряд  чи знайдеться в Українi людина, яка б не чула  про Чорнобильську трагедiю та горезвісну зону відчуження. Ці словосполучення стали синонімами екологічної катастрофи.

Протягом  34 рокiв потому страх десь зменшився, десь притупився, але не зник. Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції була техногенною аварією планетарного масштабу. Вона зумовила значну кількість людських жертв, призвела до тяжких економічних, екологічних і соціально-медичних наслідків. Початкові наслідки Чорнобильської аварії - це  сотні померлих, десятки тисяч опромінених, сотні тисяч «переселенців», психологічна травма для багатьох мільйонів людей. Віддалені наслідки вивчаються і до сьогодні, через 34 роки  після аварії.

В результаті вибуху на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року суттєво постраждала значна територія України та сусідніх держав. Не оминула ця страшна трагедія і Вінниччину. Численна кількість наших громадян ціною власного здоров‘я і життя боролися з розбурханою атомною стихією.

Які висновки має зробити людство із чорнобильської трагедії? Перш за все, це – відповідальність, адже «мирний атом» виявився вже й не таким «мирним» і безпечним, а, значить, має бути підконтрольний людині із усіма можливими наслідками, і бути технологічно прогнозованим. А суспільство та відповідні державні інституції мають бути готовими у «винятковому режимі» до можливих нештатних ситуацій .

І пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.