Лікарні Вінниччини вторинного та третинного рівнів на 95 відсотків забезпечені лікарями

У штатному розкладі 35 лікарень вторинного рівня Вінниччини сьогодні передбачено 3 426 посад і з них вакантні 432. Але бити на сполох не варто, бо це умовні вакансії, які в основному складаються із пів ставок та четверть ставок. Виходить, що вони ніби є, але спеціаліста туди не візьмеш, бо на неповні ставки ніхто йти не хоче і для виробничого процесу це недоцільно.

- Говорити про те, скільки є лікарів на вторинному і третинному рівнях і скільки не вистачає не зовсім коректно, - пояснює керівник комунальної установи «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Вінницької області Василь Железняк. - Нормативні документи, якими визначається скільки має бути тих чи інших спеціалістів у закладах, нічим не визначені. Головний лікар закладу визначає сам, яка кількість і які фахівці йому потрібні в лікарні. А враховуючи те, що протягом другого півріччя 2018 року всі лікувальні заклади вторинного рівня, а в 2019 і третинного мають стати неприбутковими комунальними підприємствами, то взагалі мова про якісь нормативи просто недоречна.

Реально ж сьогодні на вторинці не вистачає 227 лікарів, тобто біля 6-7 відсотків лікарів від тієї загальної кількості, яка б мала бути.

- Не вистачає 15 анестезіологів на вторинці. Це начебто на перший погляд велика цифра, але якщо взяти лікарні у 27 районах області та місті Вінниці, а їх 35 і, врахувати що це в основному вакансії на пів ставки, то питання відпадає. Бо у кожному закладі, де обов’язково передбачений анестезіолог він є, потрібно два – є. А от вже тих чверть чи півставки доводиться перекривати цими ж лікарями. Вони просто мають трохи більше навантаження і відповідно більше заробляють. Є вимога, що там де у лікарнях надається цілодобова реанімаційна допомога має бути 4,75 ставок лікарів. Але, якщо там є чотири спеціалісти, то вони абсолютно спокійно справляються з роботою, - каже Василь Железняк.

Не вистачає 31 лікаря невідкладних станів через те, що в процесі змін у системі охорони здоров’я сьогодні замість приймальних відділень створюються відділення по наданню екстреної медичної допомоги, куди й пішли ці фахівці.

Дефіцит лікарів і на ставках 24 педіатрів. Це і є три найбільш проблемні спеціальності, на які сьогодні дефіцит. Але це аж ніяк не означає, що є заклади, де цих фахівців взагалі не має.  Говорити нині про недостатність вузьких фахівців на вторинному та третинному рівнях говорити недоцільно.

- Кадрова проблема дійсно може виникнути через 5-10 років, - каже Василь Дмитрович. - У наших закладах близько 20 відсотків лікарі вже пенсійного віку й приблизно стільки ж наближаються до цього віку. І якщо буде прийнято закон: або пенсія, або зарплата, тоді забракне лікарів.

Що стосується кваліфікації наших лікарів, то вона досить висока. Майже щороку в колективи медиків вливається 70-80 молодих лікарів з Вінницького медуніверситету. Зі слів Василя Железняка це когорта тих лікарів, які ще не підлягають атестації, їх біля 30 відсотків від усіх працюючих. Решта лікарів усі атестовані, вони розподіляються майже в рівному співвідношенні орієнтовно по 25 відсотків вища, перша і друга категорії.

- У лікарнях третинного рівня бракує 12 лікарів лабораторних служб. Всього ж не заповнено 69 вакансій, але це знову ж таки півставочники. Хоча теж є тенденція по старінню лікарського персоналу, - каже Железняк.

У процесі медичної реформи, коли лікарняні заклади перетворюються на підприємства, кожен керівник думає про те, як оптимізувати свій штат та набрати фахівців найвищого рівня. Це один з великих плюсів реформи. Баласт поступово відсіється. Тарифної сітки вже не буде, гроші йдуть за пацієнтом, а пацієнт  -  за професійним лікарем з хорошою репутацією. Така конкуренція між лікарями вмотивує краще працювати і в результаті більше заробляти. Тож тоді питання дефіциту кадрів вирішиться само по собі.

З 2019 року запрацює національна служба здоров’я, тоді з’явиться екс-територіальний принцип надання медичної допомоги на вторинному рівні, коли пацієнт може звернутися у будь-який заклад, який він вважає за потрібний і кошти підуть за ним. Тільки тоді сам пацієнт визначить, який медичний заклад вартий існувати в професійному спрямуванні.