Збереження пам’яті заради майбутнього:  на Вінниччині перезахоронено останки 19 воїнів Армії УНР  

 Вперше за роки незалежності України відбулася подія воістину історичного значення, і саме Вінниччина стала її своєрідним «містком» з минулого у сучасність. У п’ятницю, 28 вересня 2018 у селі Кукавка Могилів – Подільського району було перезахоронено останки 19 воїнів Армії УНР, які загинули тут у далекому 1920 році.

         Менше року тому за ініціативи Інституту національної пам’яті України та меморіально – пошукового підприємства Львівської обласної ради «Доля» тут, після ретельних розвідувальних робіт та науково-історичних досліджень було розпочато розкопки, результатом яких і стало віднайдення останків молодих захисників України.

         За словами директора МПП «Доля», керівника Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослава Шеремета таке масове захоронення пошуковці – науковці віднайшли вперше. Цій роботі було приділено неаби-яку увагу як з боку наукових установ, так і місцевої влади, адже і Вінницька облдержадміністрація, і Могилів-Подільска районна держадміністрація, і Кукавська селищна рада беззаперечно сприяли як проведенню пошуково-дослідних  заходів, так і ексгумаційних робіт.

         28 вересня на території Кукавської селищної ради присутні духовенство, місцеві жителі, школярі, науковці-історики Центру історії Вінниці, військові штабу ПС ЗСУ та Могилів-Подільського прикордонного загону, представники місцевої й обласної влади взяли участь у спільній поминальній молитві та церемоніалі перепоховання останків оборонців незалежної України, полеглих тут у 1920-му.

Під час виступів неодноразово лунали «паралелі» подій майже 100 – річної давнини і нинішньої Операції об’єднаних сил, яка фактично є визвольною війною від російських окупантів, і на якій так само, як і у далекому 1920-му гинуть молоді сини України від «імперської руки»…

Керівник відділу обліку та збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд й директор науково – дослідного Інституту українознавства Богдан Галейко у своїх виступах коротко розповіли про історію тих далеких подій, яка говорить про те, що у 1918-1920-х роках тут активно розбудовувались органи місцевого самоврядування, тривали процеси українського державотворення, створювались усі умови для ведення господарств та здійснення життєдіяльності громади. Для організації безпеки регіону на цій території організовувались запасові бригади на базі 2-ї Волинської дивізії Армії УНР, що мобілізовувались з теренів Кукавської волості Могилів-Подільської губернії. Вони і перебували тут на дислокації. Проте, жорстока машина «червоних зайд» невпинно рушила Україною, руйнуючи все на своєму шляху, і в листопаді 1920 року українські військові, потрапивши в оточення були жорстоко знищені червоноармійцями. Стан їх останків свідчить про зухвалість більшовиків під час страти… - бійців УНР просто порубали шаблями…

Неможливо йти уперед, не озираючись назад… Ця істина є праведною для будь-якої нації, держави, народу, що прагнуть розвитку, утвердження загальнолюдських цінностей у своєму становленні, відродження культури та національної ідеї… А тому маємо берегти свою історію, виховувати молодь шляхом утвердження ідеалів добра, патріотизму, любові та поваги до минулого своєї країни, і такі заходи, як перезахоронення у Кукавці – додаткова цеглина у міцному фундаменті українського державотворення.