У всьому світі 11 квітня відзначається пам’ятна дата – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Саме в цей день у 1945 році в’язні Бухенвальда підняли повстання проти нацистів та вибороли свою свободу й отримали шанс на життя.
Напередодні цієї пам’ятної дати на площі Європейській м. Вінниця розміщено історичну виставку Українського інституту національної пам’яті «Тріумф людини. Мешканці України, які пройшли нацистські концтабори», яка розповідає про 30 людських доль за дротами 11 таборів Третього Рейху.
Історична довідка.
Широке поширення концентраційні табори отримали у нацистській Німеччині. Перший концтабір було створено поблизу Дахау в березні 1933 року. Основний контингент таборів формувався із людей, яких нацисти визнали «небажаними елементами». Під цю категорію потрапляли противники нацистської ідеології й режиму, кримінальні злочинці та євреї. До початку Другої світової війни в тюрмах і концтаборах Німеччини перебувало близько 300 тис. німецьких, австрійських і чеських антифашистів. У наступні роки гітлерівська Німеччина на території окупованих нею європейських країн створила гігантську мережу концентраційних таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей.
Централізована система нацистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, в першу чергу, слов’янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в’язнів в якості робочої сили. Концентраційні табори оснащувалися газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів йшла безперервним і прискореним темпом, де ув’язнені жили не більше трьох – шести місяців: там розповсюджувався наказ про «умертвіння роботою».
Усього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих нацистів, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.