Це свято, яке не лише нагадує про культурне розмаїття і багатомовність світу, а й про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні.
Міжнародний день рідної мови започаткували у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Однак, початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року в Бангладеші (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної бенгальської мови.
Варто підкреслити, що боротьба за збереження та утвердження української мови також має свою тривалу історію, яка вийшла на принципово новий рівень після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Нині українська мова для кожної людини є не лише важливим елементом культурної свідомості, а й маркером розпізнання «свій – чужий». Вона ввібрала в себе весь досвід та традиції попередніх поколінь. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
Саме мова – наша найсильніша зброя, і, водночас наш найдорожчий скарб. З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова та особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім. Адже як казав Олесь Гончар: «Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її».