Строки, терміни та позовна давність у цивільному судочинстві

Положеннями частини першої статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України визначено, що  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів може бути реалізовано лише в межах строків визначених актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Приписами частин 1-2 статті 251 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) визначено, що  строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, тоді як  термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу є позовною давністю.

Цивільний кодекс України визначає загальну позовну давність та спеціальну позовну давність.

Загальна позовна давність відповідно до положень статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Необхідно також зазначити, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (положення статті 259 ЦК України).

Відповідно до положень статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Приписи статей 261, 263, 264, 267 ЦК України визначають початок перебігу позовної давності, зупинення перебігу позовної давності, переривання перебігу позовної давності та наслідки спливу позовної давності.

Необхідно також зазначити, що Цивільним  кодексом України, а саме статтею 268 визначено вимоги, на  які позовна давність не поширюється, це зокрема:  вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2 вимоги вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;  вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);  вимоги  центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України "Про державні резерви"; вимоги про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.

        Окрім того, законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Враховуючи вищезазначене, для отримання судового захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів   необхідно дотримуватись встановлених строків, термінів а також строків позовної давності.