Тема наради, в якій взяла участь – булінг. Що це за поняття і коли воно стало в центрі зору відповідних служб в Україні, чи можна побороти булінг і що потрібно для цього зробити, які наслідки для розвитку особистості дитини має булінг, які ознаки свідчать про те, що дитину кривдять і хто ці кривдники, де найчастіше трапляються випадки булінгу.
На всі ці питання відповідали експерти і учасники наради, а це представники Офісу Уповноваженого з прав людини, Національної соціальної сервісної служби, Національної поліції України, Міністерства освіти і науки України, громадських організацій.
Міжнародна організація ЮНІСЕФ у 2017 році констатувала, що булінг – важлива проблема для дітей України. Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за відсотком жертв булінгу серед підлітків. За дослідженнями ЮНІСЕФ, з фактами шкільного булінгу в Україні стикнулися 67% дітей у віці від 11-17 років, що стали жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не ділилися проблемою.
Вперше булінг як масове, вікове явище прояву шкільного знущання і дитячої жорстокості було проаналізовано у Швеції, потім у європейських країнах, зокрема Англії, Норвегії, Литві, Іспанії, Ірландії, Португалії, Нідерландах,а також Канаді, США, Австралії, Японії. Однією із перших наукових публікацій, присвячених булінгу в школі, була монографія Olweus, в якій автор вирішує головне питання проблеми: що ми знаємо про булінг і що ми здатні зробити у зв’язку з цим.
Розрізняють фізичний, психологічний, економічний і сексуальний булінг. Винятком не є і Вінницька область, де такі випадки мають місце. Тож, давайте всі разом зробимо так, щоб дитина завжди почувалась захищеною, щоб їй хотілось іти до школи, ходити в гуртки, спілкуватись із друзями. Про такі факти потрібно вчасно повідомляти адміністрацію школи, класного керівника, службу у справах дітей. Бо тільки спільними зусиллями, здійснюючи конкретні кроки, ми зможемо здолати це ганебне явище у нашому суспільстві і створити безпечне середовище для розвитку наших дітей.