Певне місце в історії діяльності державного органу у справах релігій займає м. Вінниця. Саме тут в період Української революції 1917-1921 років (лютий – початок березня 1919 року) у Вінниці перебувало вище державне керівництво УНР. Зокрема, в приміщенні римсько-католицького костелу розміщувалося Міністерство культів УНР. Резиденція самого міністра культів Івана Липи знаходилася в готелі «Савой», к. 46.
Захід проводився Департаментом у справах релігій та національностей Міністерства культури України за сприянням Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України, низки наукових установ, які здійснюють підготовку професійних кадрів спеціалістів для цієї сфери та забезпечують науковий супровід формування та реалізації державної політики України у сфері релігії, зокрема, Кафедри релігієзнавства Філософського факультету Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, Кафедри культурології Факультету філософської освіти і науки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.
У роботі конференції взяли участь експерти авторитетного консультативно-дорадчого органу у сфері релігії - Експертної ради з питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій при Міністерстві культури України, представники релігійних організацій України та структурних підрозділів у справах релігій обласних державних адміністрацій.
Винесені на обговорення питання стосувались історичної ретроспективи діяльності в Україні державного органу у справах релігій, сучасних та історичних форм взаємодії державних та релігійних інституцій, актуальних питань державно-конфесійних та міжконфесійних відносин в Україні, інших важливих аспектів державної політики у сфері релігії, вирішення яких потребує належного інституційного забезпечення, зокрема існування державного органу у справах релігій на центральному рівні та його належного інституційного представлення на місцевому рівні в регіонах України.
Зі словами вітання роботу зібрання відкрив заступник Глави Адміністрації Президента України Ростислав Павленко, який наголосив на важливості здійснюваної в усі часи Української держави політики у сфері релігії, її особливій актуальності на сучасному етапі суспільного розвитку, завданнях цієї політики, які потребують нагального вирішення за координації держави та участі всього загалу державних, наукових, експертних установ та інституцій громадянського суспільства, зокрема Церков і релігійних організацій України.
Ректор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Леонід Губерський відзначив роль наукових установ, зокрема Філософського факультету університету у кадровому та науковому забезпеченні формування та реалізації державної політики України у сфері релігії, найновіших тенденціях освітньої політики, яка намагається адекватно реагувати на виклики сьогодення та відповідати сучасним запитам українського суспільства, зокрема у такій важливій сфері суспільної життєдіяльності як сфера релігії.
Учасників конференції також привітав керівник Українського біблійного товариства Григорій Комендант. Активну участь у роботі конференції взяли представники релігійних організацій. Всі вони висвітлювали своє бачення ролі органу у справах релігій у розбудові та налагодженні державно-конфесійних та міжконфесійних відносин в Україні, становленні засад мирного співжиття релігійних деномінацій на теренах України, утвердженні релігійного плюралізму та свободи совісті в державі.
Представники наукової спільноти аналізували історичний досвід функціонування державного органу у справах релігій, його сучасні проблеми та перспективи розвитку, відзначали його функціональність та роль у системі державно-конфесійних та міжконфесійних відносин. Окремо було висвітлено наукове бачення основних завдань за найважливішими напрямками сучасної державної політики у сфері релігії, запропоновано шляхи їх реалізації.
Учасникам конференції була презентована видана Міністерством культури України збірка наукових матеріалів «25-річчя Української незалежності як історія релігійних свобод і світоглядного плюралізму: державні інституції та релігійні організації у пошуку моделей партнерства»