Кооперативний рух розпочався у Великобританії 150 років тому. В незалежній Україні він на етапі становлення. Зокрема, на Вінниччині створено 95 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів,в т.ч.: молочарських – 40, плодоовочевих – 7, з обробітку землі та збирання врожаю – 5, інших – 43 од. Однак, діючих 10%. Заступник директора профільного департаменту Валентина Кирилюк озвучила головні помилки, допущені при їхній розбудові: ідея кооперації нав`язувалася зверху, а не була ініціативою знизу; негативний досвід піонерів кооперативного руху й досі стримує його розвиток.
Олег Левченко також назвав декілька причин, які заважають розвитку кооперації: відсутність довіри, а відтак неможливість сформувати великі партії товару і тим самим продиктувати закупівельну ціну переробнику; необхідність будівництва невеличких переробних підприємств.
Один із головних спікерів тренінгу Юрій Бакун ознайомив учасників з іноземним досвідом державної підтримки кооперативів: так, прикладом, у країнах Прибалтики 3-5 років держава надає цим об`єднанням податкові преференції, виплачує заробітну плату працівникам, вносить 25% до статутного капіталу чи надає товарний кредит і через держзамовлення гарантує ринок збуту.
Віктор Гайдей назвав механізм отримання допомоги з державного та обласного бюджетів. Так, обласна програма підтримки даного напряму розрахована на 5 роки. У 2018 році пільгове кредитування отримали 3 фермерських господарства, 4 фізичні особи-підприємці на загальну суму - 1,5 млн. грн.
Напрями кредитування:
- розвиток галузі тваринництва - 1 млн. грн. (у т.ч. 400 тис. грн на закупівлю та вирощування ВРХ молочного напряму),
- придбання обладнання для переробки с/г продукції - 200 тис. грн.,
- розвиток садівництва - 300 тис. грн.
Учасники заходу ознайомилися з львівським досвідом. Там кооператив «Покрова» об`єднав 5 сільрад, 30 сіл, має власний магазин і будує переробне підприємство, залучивши грантові та бюджетні кошти. Крім того, тренінг дозволив поставити питання, поділитися ідеями, озвучити запити. А головне – мета кооперації – це запорука виживання села, розвитку територіальних громад і створення економічного благополуччя сільського населення.