Іноді найбільшою перемогою стає не гучний рекорд.
Це перший самостійний крок після важкої травми. Повернення руху в руці. Можливість знову обійняти рідних. Або просте бажання жити далі.
Саме з таких маленьких, але надзвичайно важливих перемог складається щоденна робота лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, керівника Міського клінічного центру медичної реабілітації КНП «Вінницька міська клінічна лікарня "Центр матері та дитини"» Нікіти Гайдукова.
У свої 27 років він уже поєднує клінічну практику, управлінську роботу та розвиток сучасної реабілітаційної медицини. Але переконаний: найважливіше у професії — не посади й не титули, а можливість змінювати людські життя.
«Я свідомо обрав медицину. Мене завжди цікавила можливість не просто лікувати, а реально змінювати життя людей. Уже в школі зрозумів, що хочу працювати саме в цій сфері. І сьогодні відчуваю: це був правильний вибір», — говорить лікар.
Ще під час навчання в Ужгородському науковому ліцеї природничі науки стали його захопленням. Згодом були навчання у Вінницькому національному медичному університеті імені М. І. Пирогова, наукова діяльність, робота у лабораторії полімеразної ланцюгової реакції, міжнародні публікації, перемоги у наукових конференціях, грантові програми та участь у проєктах Української асоціації студентів-медиків.
Після завершення університету Нікіта Гайдуков обрав спеціальність фізичної та реабілітаційної медицини — напрям, який сьогодні є одним із ключових для української системи охорони здоров'я.
«Мене завжди захоплювали лікарі, які поєднували високий професіоналізм із людяністю. Хотілося бути людиною, яка допомагає пацієнту повернутися до звичного життя. Згодом це бажання стало моєю професією.»
Перший день роботи пам'ятає до деталей. Не через страх.
Через відповідальність.
«Тоді я зрозумів, що за кожним рішенням стоїть людська історія і велика довіра. Це відчуття не зникає й сьогодні.»
Повномасштабна війна докорінно змінила українську реабілітацію.
Лікарі дедалі частіше працюють із надзвичайно складними клінічними випадками, допомагаючи відновлюватися військовим і цивільним після важких травм.
«Реабілітація стала набагато масштабнішою. Ми працюємо швидше, комплексніше й із більш складними пацієнтами. Але головна мета залишається незмінною — повернути людину до активного життя.»
У своїй роботі Нікіта Гайдуков найбільше цінує саме ці моменти.
Не звіти. Не статистику. Не управлінські рішення. А перший самостійний крок пацієнта, відновлений рух чи просте слово «дякую».
«Найбільша професійна винагорода — бачити, як людина повертається до своєї родини, роботи, звичного життя. Саме заради цього ми працюємо.»
Разом із клінічною практикою він постійно навчається сам. Пройшов спеціалізацію з організації та управління охороною здоров'я, професійне навчання у Тайвані, курс стратегічного планування McKinsey Forward, є членом українських і міжнародних професійних спільнот у сфері реабілітації.
Втім, найбільшою цінністю вважає людей, які працюють поруч.
«Найбільше сил мені дають родина і команда. Коли бачиш результат спільної роботи, розумієш, що рухаєшся правильним шляхом.»
Сьогодні він очолює Міський клінічний центр медичної реабілітації, поєднуючи лікування пацієнтів із розвитком сучасної системи реабілітаційної допомоги.
Його професійна філософія проста: лікування не завершується тоді, коли людина залишає лікарню. Воно завершується тоді, коли вона знову може жити повноцінно.
Саме тому молодим людям, які лише обирають свій шлях, він радить не шукати престижної професії.
Шукати потрібно покликання.
«У японців є поняття "ікігай" — це те, що поєднує улюблену справу, професійність, користь для людей і внутрішній розвиток. Саме цього я бажаю всім, хто планує присвятити себе медицині.»
Для Нікіти Гайдукова слова «Медицина Вінниччини. Сила людей» мають особливий зміст.
«Це про людей, які щодня виконують свою роботу незалежно від обставин. Про професійність, підтримку і бажання розвиватися. Бо справжня сила медицини завжди — в людях.»
І саме такі люди сьогодні формують нову українську медицину — сучасну, професійну, людяну. Медицину, яка не лише лікує, а й повертає людям найцінніше — можливість жити повноцінним життям.