“Релігія на війні — це те, що допомагає вижити і суспільству і окремій людині” — Віктор Єленський

20 квітня, в музеї «Будинок митрополита» на території Національного заповідника «Софія Київська» відбулася відкрита дискусія на тему «Релігійні організації України під час війни: приклади згуртованості та ризики для стійкості».

Фахівці з питань релігії обговорили вплив війни на релігійне життя України, на міжконфесійні відносини, появу нових діалогових просторів і, з іншого боку, нових зон занепокоєння, а також внесок релігійних спільнот у захист України та їхню роль у майбутньому відновленні країни та ліквідації наслідків війни, повідомляє офіційний сайт Державної служби з етнополітики та свободи совісті: https://dess.gov.ua/relihiia-na-viyni-tse-te-shcho-dopomahaie-vyzhyty-i-suspilstvu-i-okremiy-liudyni-viktor-yelenskyy/

Голова ДЕСС Віктор Єленський нагадав, що війна завжди загострює релігійні почуття; водночас людина постає перед питанням про те, як це стало можливим, як Господь допустив такі трагедії й страждання. У цьому сенсі мислителі ХХ століття говорили про неможливість «старої теології» після Аушвіцу й Бухенвальду; у цьому сенсі мислителі ХХІ століття говорять про богослов’я після Бучі й Ірпеня. Останні десятиліття ми говорили про майже повсюдне падіння релігійних практик в Європі й Північній Америці і паралельне набуття релігією особливого значення як ідентичностного маркера, як інструмент досягнення зовнішньополітичних цілей, як фактора міжнародних відносин і глобальної політики. Під час війни релігія знов повертається до своїх головних значень, стає тим, що допомагає перевищити повсякденність з її жахами та викликами, залишаючись у публічному просторі вона набагато більшою мірою ніж у звичайні часи закріплюється у просторі людських душ”, – сказав Віктор Єленський. -Коли ми говоримо, як поводить себе релігія під час російсько-української війни, то це зчаста зводиться до поведінки релігійних структур, до спроб ворога зловживати релігією, до протидії спробам агресора маніпулювати релігійними почуттями. Але релігія під час цієї війни — це щось незмірно ширше і глибше ніж структури”.

Дослідження Центру Разумкова цьогоріч продемонструвало значне зростання запиту людей до психологічної підтримки з боку Церкви, до здійснення нею своєї сутнісної місії. Сотні й тисячі священнослужителів стали, говорячи біблійною мовою, у проломі за свою землю і своїх людей. Ми можемо підрахувати ті тисячі тонн гуманітарної допомоги, яку вони доставили у різні куточки країни, число евакуйованих, реабілітованих, уздоровлених і нужденних, які отримали підтримку. Але неможливо підрахувати скількох людей зцілило і витягло з безодні відчаю пастирське слово і просто присутність поруч душпастиря. Неможливо переоцінити і значення служіння капеланів на цій війні, які часто опиняються з воїном у мить, коли ніхто інший не здатний допомогти солдату.

“Роль Церкви, релігійних організацій, священників і церковних лідерів виявилася на передньому краї надання допомоги, але деякі виявилися нездатними це робити”, – зазначив Віктор Єленський.

Під час публічної дискусії було представлено проєкт “Релігія в огні: документування воєнних злочинів росії проти релігійних громад України”, який був ініційований у березні 2022 року громадською організацією “Майстерне академічного релігієзнавства” та підтриманий громадськими організаціями й державними інституціями, у тому числі і Державною службою України з етнополітики та свободи совісті.

3 24 лютого 2022 року до 24 лютого 2023 року внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну щонайменше 415 релігійних споруд зазнали руйнувань. Серед них – храми та молитовні будинки, каплички та придорожні хрести, зали царства, синагоги, мечеті, хачкари й меморіали, релігійні навчальні заклади. З-поміж пошкоджених релігійних споруд понад сотня або повністю зруйновані, або зазнали важких пошкоджень та не можуть більше використовуватися для проведення релігійних служб. Щонайменше 101 релігійна споруда зазнала руйнування середнього ступеня, тобто служби там можна проводити лише після ремонтних робіт. Унаслідок воєнних дій пошкоджено щонайменше 13 релігійних споруд, які мають статус пам’яток регіонального значення, та 5 пам’яток Національного значення.

Відповідні цифри не є остаточними, оскільки чимало релігійних споруд розміщені на окупованих територіях або у прифронтовій зоні, тому кінцеві підрахунки можна буде зробити лише після повної деокупації та розмінування території України.

Найбільше релігійних споруд пошкоджено чи зруйновано в регіонах, де велися чи досі ведуться активні бойові дії. Понад 150 релігійних споруд пошкоджено чи зруйновано лише на території двох областей – Донецької (93) та Луганської (62), де відбуваються запеклі бої та постійні обстріли міст уздовж лінії фронту.

Приблизно половина з пошкоджених релігійних споруд на момент атаки належали до Української православної церкви (УПЦ (МП)). Численні руйнування храмів, загибель та поранення, викрадення священників УПЦ (МП) не знайшли слів співчуття та не стали приводом для засудження агресивної війни з боку керівництва Російської православної церкви (РПЦ).

З початком обстрілів українських міст чимало релігійних споруд були відкриті для населення як бомбосховища, центри розподілу гуманітарної допомоги, прихистки для переселенців. Втім, попри свій захищений статус, місця відправлення культу виявилися такими ж вразливими для обстрілів як і інші цивільні об’єкти. Цинічно прикриваючи власні імперські амбіції тезами про захист православ’я, російські війська стріляють по православних храмах та інших святинях релігійних спільнот України.