Могилу військового капелана Української галицької армії відновили у Чечельнику. Про це повідомляє Парафія святих верховних апостолів Петра і Павла УГКЦ, смт. Чечельник на своїй сторінці у “Фейсбук”:
- Христос Воскрес! За ініціативи адміністратора парафії свв. апп. Петра і Павла отця Сергія Капущака та парафіян в смт. Чечельник Вінницької області Барського протопресвітерства УГКЦ було відновлено могилу ієромонаха Якима (Олекси) Фещака Чину святого Василія Великого. Також складаємо щиру подяку отцю-протоігумену Провінції Найсвятішого Спасителя Василіянського Чину святого Йосафата Йоану Школику за виділення коштів на відновлення місця поховання.
Цвинтар – це місце де спочивають близькі нашому серцю люди. Тіла наших померлих залишаються у землі, яку дарував нам Господь Бог, щоб ми порали та доглядали її. Місце поховання – стає місцем молитви не тільки за їхні душі, а також місцем нашого освячення.
Отець Яким був не тільки Божим священником, але й також був деканом капеланiв Української Галицької Армії. Отець Яким та вiйськовi УГА мали одну спiльну i дуже важливу рису: «Вірно i слухняно служили Господу Богу та нашiй неньці Українi». Вони ще тодi в тi важкi часи показали усiм нам приклад того, як бути поруч та служити один одному. У цьому мiсцi спочинку довiку лунатиме молитва за його душу: «Праведні повіки будуть жити, і в Господі їхня нагорода; піклується про них Всевишній. Тому і приймуть вони Царство слави і вінець краси з Господньої руки, бо він Правицею Своєю захистить їх, раменом їх охоронить». (Муд. 5, 15-16). Отче Якиме молися за нас перед престолом Всевишнього! Спочивай у Бозі! Вічная Тобі пам’ять!
Знизу подаємо короткий життєпис ієрм. Якима Фещака. Повну версію можна прочитати на цьому сайті: https://uk.wikipedia.org/.../%D0%AF%D0%BA%D0%B8%D0%BC...
о. Яким Фещак ЧСВВ (уроджений Олекса Фещак, 11 червня 1881, Золотий Потік — 12 лютого 1920, Чечельник) — український греко-католицький священник-василіянин, релігійний діяч, редактор. Капелан УГА (декан капеланів УГА).
Олекса Фещак народився 11 червня 1881 року в містечку Золотий Потік Бучацького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині смт Чортківського району Тернопільської области, Україна) в сім'ї заможного, національно свідомого селянина.
У 1907 р. отримав ієрейські свячення, після цього був скерований на богословські студії в «Канізіяніум» (Інсбрук, проводили оо. Єзуїти). Викладав латину, риторику в чернечому ліцеї в Крехові. З 1910 р. в монастирі св. Онуфрія (Львів); провідник «Марійського товариства молоді», «дружини пань» (зросла чисельно до 88 осіб) у Львові, з 1911–1914 р. водночас редактор релігійного місячника «Місіонар».
У грудні попросив настоятелів чину Василіян відпустити польовим духівником УГА. Став капеляном 9-ї Белзької бригади УГА, польовим духівником у ранзі сотника. У 1919 р. служив відправи в сирітській захоронці сс. Служебниць у Тернополі. З УГА перейшов р. Збруч поблизу Підволочиська. У Вінниці очолив польове духовенство після смерти отця-доктора Петра Кашуби.
Помер від епідемічного висипного тифу в Чечельнику 12 лютого 1920 року Божого (тоді Українська Народна Республіка, нині Гайсинський район, Вінницька область). о. Якима Фещака галичани називали «Монахом-лицарем».