Калі траш: 80 роковини Геноциду ромів

У ніч на 2 серпня 1944 року у таборі смерті Аушвіц-Біркенау фашисти влаштували так звану «Циганську ніч» – у газових камерах було вбито понад три тисячі представників ромської національності. Цей злочин став частиною нацистського плану знищення “небажаних рас”. Дата 2 серпня стала ще одним кривавим символом геноциду ромського народу в роки Другої світової війни.

80 років по тому, у Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів, Україна, як і весь світ, вклонилася пам’яті невинно загублених.  Сьогодні на території Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр” відбулася зворушлива церемонія вшанування. Траурна хода, яку вели за собою артисти циганського театру “Романс” та діти з квітами й іграшками, рушила до пам’ятника “Ромська кибитка”. Представники ромської спільноти, влади, духовенства, об’єднавшись у скорботі, вшанували пам’ять невинних жертв.

Промови, що пролунали під час церемонії, нагадали про жахливі злочини нацистів, про політику расової ненависті та нетерпимості, яка призвела до масових вбивств, про нелюдські страждання тисяч людей. Міністр Кабінету Міністрів Олег Немчінов підкреслив, що пам’ять про геноцид ромів має жити вічно, аби подібні злочини ніколи не повторилися. «Ми повторюємо: ніколи знову. Ніколи знову – Аушвіц, ніколи знову – Бабин Яр, ніколи знову – Буча. Неважливо, чи це десять людей, чи це сто, чи це тисячі, мільйони. Це показує одне – цінність людського життя невимірна”, – сказав він.

З 23 тисяч ромів, депортованих з 14 країн Європи у табір смерті Аушвіц-Біркенау, загинуло понад 20 тисяч. Загалом під час  Другої Світової війни від репресій по всій Європі загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів. Згідно централізованого указу Рейху, роми підлягали знищенню виключно за національною ознакою, не зважаючи на їх спосіб життя, соціальний стан, рівень освіти.

«Чому фашисти нищили ромів, євреїв? Вони були “не такі”, жили за власними традиціями. Який ми робимо висновок, вшановуючи цих людей? Ми маємо настільки сформувати політику виховання дітей, щоб усвідомлення інакшості було не причиною протидії цим людям, а причиною радісного сприйняття цього розмаїття як великої людської цінності”, – підкреслив т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Переслідування за національною ознакою, знищення ідентичності, масові депортації — спільна риса для нацизму, сталінського комунізму та сучасного рашизму, свідками чого ми є сьогодні.

Авраамій, єпископ Бориспільський, намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври Православної церкви України  звернувся до присутніх зі словами підтримки і співчуття: «Церква молиться за душі невинно вбитих жінок, дітей, літніх людей, які стали жертвами безбожного нацистського режиму». Він наголосив, що спроби побудувати суспільство без Бога призвели до двох страшних тоталітаризмів 20 століття, які залишили по собі ріки крові.

Координаторка проєктів Ради Європи Віола Попенко звернула увагу на те, що геноцид ромів часто називають “забутим”, і розповіла про зусилля Ради Європи, спрямовані на поширення інформації про цю трагедію.

Артисти циганського театру “Романс” під час вшанування пам’яті жертв геноциду ромів своїми зворушливими піснями створили особливу атмосферу скорботи і надії. Олена Фюдр, секретар Ромської ради України, зазначила, що роми не вміють сумувати на показ, їхній біль живе глибоко в серці. Проте вони демонструють світові свою силу і незламність духу.

Голова Державної служби України з етнополітики і свободи совісті Віктор Єленський наголосив на двох важливих ексзистенційних вимірах геноциду ромів. «По-перше, це наслідок імперського засліплення: бажання загарбати чужу землю, чужу долю, позбавити свободи, вбити тих, хто тобі не подобається або хто, на твій погляд, зайвий у цьому світі. Паралелі з сьогоднішнім днем жахають: імперське засліплення лишилося. Один тоталітаризм був переможений, інший – дав справжні коричневі сходи, і з ними б’ється зараз наша країна, – сказав Голова ДЕСС.- Другий екзистенційний вимір стосується значення цієї трагедії для самоусвідомлення ромської громади. Геноцид став каталізатором для ромів у пошуку своєї ідентичності та боротьбі за свої права, її поступу, великого поступу в сім’ї всіх народів України, які творять єдину українську націю. Ми пам’ятаємо про цю трагедію і шукаємо в в ній ті опори, ті імпульси, які дадуть нам змогу вижити і перемогти». 

2 серпня – день, коли ми згадуємо про те, що ненависть може перетворити людей на монстрів. У той час, як світ засуджує війну в Україні, важливо пам’ятати, що геноцид ромів – це лише одна з багатьох трагедій, спричинених ненавистю до “інших”. І сьогодні, коли ми бачимо, як повторюються ті самі сценарії, як люди тікають від війни, як руйнуються міста, ми не можемо залишатися байдужими. Калі траш – чорний жах, який пронизує історію людства, нагадуючи нам про варварство, здатне розквітнути навіть у найцивілізованіших куточках світу. Ми не можемо повернути життя тим, кого забрала нацистська машина смерті. Але ми можемо і повинні пам’ятати про їхню трагедію. Ми повинні розповідати про Калі траш нашим дітям і онукам, щоб вони ніколи не забули про злочини проти людства. 

Фото та текст: офіційний сайт ДЕСС.