Історія пам’ятає все

Сьогодні ми згадуємо ще одну з трагічних сторінок історії України – 83-тю річницю депортації німців з українських земель. В кінці літа 1941 року десятки тисяч людей, що жили на цій землі століттями, опинилися між молотом і ковадлом радянської системи і армії фашистів, що вела наступ. 

За різними оцінками, перед Другою світовою війною в Україні проживало від 400 до 600 тисяч німців, і всі вони в один момент стали «ворогами народу». Проти радянських, зокрема українських, німців була висунута «колективна провина» тільки через національну приналежність.  Ні в чому не винних людей зірвали з нажитих місць, дозволяючи забрати з собою всього лише кілька торбинок і валіз, десятки тисяч депортованих і засуджених німців України вивезли до концтаборів і трудових таборів в Казахстані і Сибіру. Депортація німців стала однією з багатьох трагедій, які спіткали Україну в ХХ столітті. Разом з кримськими татарами, караїмами та іншими народами українські німці стали жертвами політики насильницького переселення. Масштаби депортації в 1941 році дивують не тільки маніакальним бажанням Сталіна і вищого радянського керівництва винищувати свій народ, але й тим, як під час жорстокої війни з нацистською Німеччиною знаходилися значні ресурси на безжальні репресії.

Сьогодні в Німецькій Євангелічно-Лютеранській церкві Святої Катерини м. Києва  відбулося молитовне служіння, присвячене пам’яті постраждалих в ході репресій і масової депортації українських німців. Богослужіння провів єпископ НЄЛЦУ Павло Шварц. У церемонії вшанування пам’яті загиблих під час депортації взяв участь заступник Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) Ігор Лоссовський.  Він, наголосив, що попри всі випробування, депортовані німці зуміли зберегти свою культуру та ідентичність, передати свої традиції новим поколінням. Їхній внесок у розвиток тих регіонів, куди вони були виселені, є ще одним прикладом того, як людська стійкість і сила духу здатні подолати навіть найтяжчі обставини.

Річниця депортації німців з України – це день, коли ми згадуємо про трагічні події, які не повинні повторитися. Це урок для всіх нас про цінність людських прав і гідності, про важливість збереження культурного різноманіття та взаємоповаги. Пам’ять про ці події має бути збережена, щоб подібні трагедії більше ніколи не стали частиною нашої історії.

Фото та текст: офіційний сайт ДЕСС.