Налаштування доступності 
Пошук
На цьому наголосив сьогодні під час засідання обласного комітету забезпечення доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктур заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації - голова Комітету доступності Василь Броварник.
Відкриваючи засідання, заступник голови ОДА підкреслив, що м. Вінниця вже три роки поспіль тримає лідерство серед міст, комфортних для проживання : «Робота по створенню комфортного середовища для проживання як соціального, так і інфраструктурного, триває у Вінниці вже близько 10 років. А завдання нашого Комітету сьогодні – визначитись, в якому напрямку рухатися і які завдання першочергово вирішувати»
Голова комітету зазначив,що дотримання принципів доступності при здійсненні будівельних робіт та капітальних ремонтів має починатися з переосмислення проблеми, тільки тоді не будуть споруджуватись пандуси, які ведуть в нікуди, або впираються в двері закладів, шириною 70 см, в які не проїде жодний інвалідний візок.
На засіданні із презентаціями по доступності об’єктів інфраструктури виступили фахівці із м.Вінниці, Барського та Крижопільського районів.
З інформацією по законодавчим питанням у сфері доступності виступив заступник директора Департаменту будівництва, містобудування та архітектури облдержадміністрації – начальник управління містобудування та архітектури – головний архітектор області, Леонід Гужва: «В умовах українського сьогодення, необхідно привернути увагу суспільства до проблем осіб з інвалідністю та невідкладно здійснити додаткові заходи, спрямовані на підтримку таких осіб, зокрема осіб, які отримали її внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. Не викликає сумнівів, що держава першочергово має створити для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення можливість вести незалежний та повноцінний спосіб життя, тобто вжити конкретних заходів для усунення будь-яких перешкод, що ускладнюють або унеможливлюють доступ до споруд, транспорту, а також до інших об’єктів і послуг (школи, житлові будинки, медичні установи, аптеки, магазини та робочі місця)».
Однією з сфер діяльності, де питання доступності, мобільності, безпечного середовища для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення є вкрай актуальним та важливим, є містобудівна діяльність.
Як зазначив Леонід Гужва, основний нормативно-правовий акт з цього питання - ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», який набрав чинності з 1 травня 2007 року та впорядкував вимоги щодо будівництва нових об’єктів або реконструкції існуючих відповідно до потреб різних категорій осіб.
Згідно із Законом України від 20.11.2012 р. N 5496-VI внесені зміни до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлена окрема відповідальність «за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення».
Таким чином, при будівництві нових об’єктів в основному створені юридичні та технологічні умови забезпечення прав маломобільних груп населення, в першу чергу щодо доступності до будівель і споруд.
За словами посадовця, будинки, громадські будівлі і споруди, всіх форм власності, збудовані та прийняти в експлуатацію до травня 2007 року здебільшого не відповідають вимогам щодо доступності, а для проведення реконструкції відповідно до вимог ДБН В.2.2-17:2006, існують суттєві невиправдані перешкоди внаслідок прогалин у законодавстві. Так, будівництво пандусів, підйомників, платформ потребує використання земельної ділянки для їх розміщення. Встановлена загальна процедура відведення земельних ділянок під будівництво не стимулює забудовника до забезпечення доступності маломобільних груп внаслідок її складності, вартості, часу оформлення та інколи навіть необхідності проведення аукціонних процедур для відведення невеличкої земельної ділянки, сплати пайових внесків.
Леонід Гужва висловив переконання про необхідність запровадження стимулюючі правові норми однакові для забудовників всіх форм власності з метою створення сприятливих умов для виконання ними вимог доступності.
Для довідки:
Документи, що гарантують право безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю
В першу чергу це Конвенція ООН про права інвалідів. Вона визначає необхідність забезпечення особам з інвалідністю доступності фізичного, соціального, економічного та культурного оточення, охорони здоров’я та освіти, а також інформації та зв’язку, що може сприяти створенню для них можливості повною мірою користуватися всіма правами людини та основоположними свободами.
На національному рівні таке право гарантується цілою низкою документів, провідну роль серед яких відіграють наступні:
– Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
– Закон України «Про будівельні норми»;
– Закон України «Про архітектурну діяльність»;
– Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;
– Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»;
– ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення».
Які у зв’язку з цим випливають обов’язки?
Держава має створити для осіб з інвалідністю можливість вести незалежний та повноцінний спосіб життя, тобто вжити конкретних заходів для усунення будь-яких перешкод, що утруднюють або унеможливлюють доступ до споруд, транспорту, а також до інших об’єктів і послуг (школи, житлові будинки, медичні установи, аптеки, магазини та робочі місця) для осіб з інвалідністю.
Хто відноситься до осіб з інвалідністю в Україні?
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності.
Які державні органи мають займатися проблемами осіб з інвалідністю?
Раніше піклуватися про осіб з інвалідністю мали два державні органи: Міністерство соціальної політики України та Міністерство охорони здоров’я України. Сьогодні ж цей обов’язок поширюється на всі органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (в межах їх повноважень).
У ст. 2 Закону України «Про архітектурну діяльність» зазначено, що держава має піклуватися про осіб з інвалідністю шляхом створення безперешкодного життєвого середовища.
Чи покладається такий обов’язок виключно на державу?
Ні. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», підприємства, установи та організації також зобов’язані враховувати потреби осіб з інвалідністю і забезпечувати для них доступність споруд.
Яку роль у цьому відіграють недержавні громадські організації осіб з інвалідністю?
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», планування і забудова міст, проектування, будівництво і реконструкція споруд здійснюється за умови їх пристосування до потреб осіб з інвалідністю та з урахуванням думки їхніх громадських організацій.
Якщо деякі вже діючі споруди неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю – може відбуватись їх розумне пристосування, але виключно за погодженням з громадськими організаціями осіб з інвалідністю. Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок власників споруд або орендарів згідно із договором оренди.
Які гарантії дотримання такого права?
Головною запорукою забезпечення доступності споруд для осіб з інвалідністю є передбачені законом санкції, які застосовуються в разі відсутності такого доступу.
Так, ст. 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає санкції за порушення законодавства під час планування і забудови території. Зазначається, що передача замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об’єкті, розробленої з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення – тягнуть за собою накладення штрафу від дев’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 15 300 до 17 000 гривен).
Ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачає, що суб’єкти містобудування, які здійснюють проектування об’єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об’єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за не створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення – у розмірі від 18 до 90 мінімальних заробітних плат (що станом на 2013 рік складає суму від 20 646 – до 103 230 гривен відповідно).
Як забезпечується доступність споруд для осіб з інвалідністю?
Забезпечення доступності споруд може відбуватися тільки шляхом проведення конкретних заходів, що дозволяють пристосувати житлове і оточуюче середовище до потреб осіб з інвалідністю з урахуванням індивідуальних особливостей фізичного обмеження і специфіки нозологій. Забезпечення таких потреб досягається через дотримання будівельних норм.
Лише через будівельні норми може бути забезпечено зазначені вимоги щодо доступності осіб з інвалідністю на сучасному рівні.
Сьогодні використовуються ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення». Саме вони передбачають всі необхідні технічні вимоги для забезпечення доступності споруд для осіб з інвалідністю.
Слід зазначити, що дотримання зазначених вимог стосується не лише осіб з інвалідністю, але й інших представників маломобільних груп населення (осіб з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітних жінок, осіб старшого (похилого) віку, осіб з дитячими колясками тощо).
Як поширюється дія зазначених будівельних норм?
Обов’язок виконання будівельних норм поширюються як на проектування нових, так і на реконструкцію вже існуючих споруд. У цих будівельних нормах наводяться вимоги до: організації земельних ділянок, де враховуються різні види тактильних засобів на пішохідних шляхах руху; вимоги до автостоянок; положення щодо: пожежобезпечних вимог до влаштування сходів і пандусів, їх конструктивних рішень; вимоги до світлової та звукової інформуючої сигналізації ліфтів та підйомників; застосування опоряджувальних матеріалів для організації шляхів евакуації та пожежобезпечних зон.
Хто контролює виконання вимог щодо забезпечення доступності?
В першу чергу контролювати мають ті самі особи, що відповідають за проектування і будівництво споруди. Сумлінність їхнього контролю перевіряється Державною архітектурно-будівельною інспекцією на етапі прийняття споруди в експлуатацію. Цей орган, в разі виявлення порушення, має право вимагати від них усунення виявлених порушень вимог законодавства і забезпечення належного доступу споруди для осіб з інвалідністю.
Перелік документів, що свідчать про забезпечення доступності
Про забезпечення вимог доступності споруди для осіб з інвалідністю свідчить або Декларація про готовність об’єкта до експлуатації, або Акт готовності об’єкта до експлуатації. В цих документах фіксується, що на споруді виконано згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами всі роботи, необхідні для належного забезпечення доступності.
Чи можливо забезпечити безперешкодний доступ без зайвої бюрократії?
Так. Законодавство передбачає можливість введення в експлуатацію самовільно побудованої споруди, яка може будуватись без необхідних проектних документів, але враховує необхідні вимоги доступності. Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудовані споруди може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво.
Як бути, якщо самочинне будівництво не забезпечує доступність?
У разі не забезпечення доступності споруди для осіб з інвалідністю суд може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, така споруда за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Як бути, якщо об’єкт введено в експлуатацію без забезпечення доступності?
Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Державною архітектурно-будівельною інспекцією введення в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів проводиться на підставі будівельного паспорта і здійснюється на основі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Якщо всупереч цьому Державною архітектурно-будівельною інспекцією не здійснена перевірка відповідності об’єкта вимогам державних будівельних норм – заінтересовані особи, чиї права на доступність порушені такою бездіяльністю, можуть звернутися до Державної архітектурно-будівельної інспекції з вимогою провести перевірку із залученням представників громадських організацій осіб з інвалідністю. В разі виявлення порушень Державна архітектурно-будівельна інспекція має притягти порушника до відповідальності відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а також ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо цього не відбувається – за захистом слід звертатися до правоохоронних органів (міліція, прокуратура, суд).
