У Крижопільському районі відновлюють популяцію дикого кабана в мисливських угіддях лісгоспу

Керівники держлісгоспів Вінниччини добре розуміють, що мисливське господарство – невід’ємна ланка лісового господарства, і шукають альтернативні шляхи розвитку цієї галузі. 

Мисливське господарство – невід’ємна ланка лісового господарства, тому керівники держлісгоспів Вінниччини шукають альтернативні шляхи розвитку цієї галузі. Підприємства лісового господарства Вінницького ОУЛМГ здійснюють всі необхідні заходи для збільшення чисельності мисливської фауни, збагачення загального природного біорізноманіття господарств, у тому числі за рахунок вольєрного господарства. У 10 лісгоспах Вінниччини діють вольєри для напіввільного утримання мисливських тварин (диких свиней, оленів, муфлонів, ланей) загальною площею більше 800 га.

Вольєри для напіввільного утримання диких тварин – це обгороджені ділянки природних угідь для перебування тварин. У вольєрах утримуються не лише «корінні» для лісів Вінниччини дикі кабани, а й завезено оленів плямистих, акліматизованих для нашої місцевості муфлонів та ланей.

У ДП «Крижопільський лісгосп»вольєр для напіввільного утримання диких тварин площею 104 га знаходиться на території Радянського лісництва. Тут утримують поголів’я дикого кабана та лані європейської.

«Мисливське господарство потребує чималих фінансових вкладень. Воно є досить вразливим через природні фактори та низьку культуру полювання нашого населення, браконьєрство. Але ми налаштовані на ефективний розвиток мисливського господарства», - зазначає директор ДП «Крижопільський лісгосп» В.В. Цимбалюк.

За обліком диких мисливських тварин, на початку року чисельність диких кабанів у вольєрі становила 22 голови, а з урахуванням молодняка - приблизно 30 голів. Тварини привезені із Дашівського ДЛМГ для відновлення популяції, оскільки кілька років тому «місцеві» парнокопитні практично зникли з мисливських угідь Крижопільського лісгоспу у зв’язку з епідемією африканської чуми свиней. Дикі кабани почуваються добре на території вольєру, вони тут доглянуті, захищені.

Також у цьому році до вольєру завезли 5 ланей із Гайсинського лісгоспу. З часом, коли чисельність ланей доведуть до оптимальної, тварин планують випустити у мисливські угіддя лісгоспу.

«Для зимової підгодівлі диких мисливських тварин вольєру та мисливських угідь лісівники впродовж літа-осені заготовляють власними силами кормову базу, облаштовують підгодівельні майданчики, піднавіси, - розповідає мисливствознавець ДП «Крижопільський лісгосп» М.Г. Чудік. - Цього року лісівниками Крижопільського лісгоспу заплановано заготовити 45,8 ц сіна, 8,6 тис. шт. пучків листяних порід, 1460 шт. снопів зернових, 8,9 т зернових відходів, 211,7 ц коренеплодів, закупити 1910 кг солі для солонців».

Догляд за тваринами здійснюється кваліфікованими спеціалістами, які в жодному разі не допускають дискомфорту та травмування тварин. Працівники стежать за тим, щоб не допустити у місцях утримання тварин накопичення паразитів та інших патогенів.

Від самого дня створення вольєру досі працює тут і доглядає за тваринами лісівник із багаторічним стажем. Штурхецький Віталій Петрович, майстер лісу обходу  № 6 Радянського лісництва ДП "Крижопільський лісгосп" працює на підприємстві 20 років, з яких 15 років прожив із дружиною на лісовому кордоні у лісі, працюючи майстром лісу цього обходу. Віднедавна мешкають у селі Радянське Крижопільського району. Віталій Петрович допомагав у будівництві вольєру 8 років тому, щодня доглядає за тваринами, тому знає звички та характер чи не кожного мешканця 104-гектарного вольєру.

«Дикі тварини, як і свійські, звикають до одного господаря. Спочатку вони були зовсім дикі, але потім звикли до підгодівлі, до людей. А ще вони добре знають звук трактора, який привозить корм. Бувало, впаде дерево і проламає огорожу, то ті свині, що виходили на волю, за межі вольєру, почувши звук техніки, одразу ж і поверталися», - зазначив Віталій Петрович.

Взагалі у вольєрному господарстві вистачає роботи. Годують тварин за потребою, для малюків перемелюють зерно кукурудзи, старшим висипають у качанах. Час від часу завозять самця з інших господарств (купують або обмінюються) для відновлення популяції та «очищення крові».