Налаштування доступності 
Пошук
Минулого тижня, Голова ОДА Сергій Борзов з робочим візитом відвідав Крижопільський район, де у с. Городківка відкривали медичну амбулаторію.
В селі знаходиться один із найвідоміших католицьких храмів в Україні – Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Відвідав архітектурну пам’ятку і Голова ОДА Сергій Борзов.
Згадуючи історію храму, зазначимо, що там служив Богу Отець Мартиніан – понад 50 років на Вінниччині. За цей час чотири рази зустрічався з Папою Римським Іоанном Павлом ІІ - двічі у Кракові і двічі у Ватикані. Його, в миру Войцеха Дажицького, добре знають у католицькому світі – про нього написана книга польським письменником, знятий фільм. За життя.
В історії Городківки отець Мартиніан став чи не найвідомішою постаттю села. Він став його легендою.
«На те була воля Божа, щоб я був тут», – казав ксьондз.
Віддавав людству краще, що у нього було, і чого завжди буде мало. Його не стало у 2009 році – 91 рік прожив. Останніми роками за межі Городківки він не виїжджав. І вік, і здоров'я не дозволяли – 8 років табору на Колимі та інсульт так просто не минають. Як і ті 15 років, протягом яких він без транспорту обслуговував кілька сіл трьох прийнятих приходів - добирався пішки або на попутках. Ноги шаркали, а спогади бігали...
«Тепер багато живих спогадів про нього – ксьондза із тонким почуттям гумору. Напевно, все залежить від уміння радіти. Радіти тому, що тебе оточує, людській щирості, небайдужості. І мудрості…», – зазначає Сергій Борзов.
У 46-му році НКВС Житомирської області Войцеха Дажицького арештували – за розповсюдження католицизму, за зберігання антирадянської літератури - вірш Міцкевича "Інтернаціонал". Як сказав йому слідчий: "Хоч і немає за що, але ви здібний на таке..." Молодого польського ксьондза відправили етапом у Находку, а потім на Колиму на копальні. Працював на відкритому забої 12 годин на добу - 80 тачок за зміну, потім перевели на відкачку води... Там шукали золото, а арештант Войцех знайшов справжню віру у Бога. Вона допомагала йому вижити і у 74-му, коли у костьолі КДБ робили обшук - шукали докази шпигунства отця Мартиніана: літературу, радіопередавальні засоби... Нічого не знайшли, але й нічого не пояснювали...
Отець Мартиніан робив усе, аби костьол не закривали. За лекції, які він читав у Польщі купили дзвони, відремонтували костьол. За його підрахунками, заробив він тоді близько 8 тисяч доларів. Він жив в одній маленькій кімнаті при костьолі - ліжко, письмовий стіл і шафа. Тепер тут його музей. Отець Мартиніан дав обіт бідності і все його багатство - це архів: фотографії, листи... Отець знаходив сили вгамувати свій фізичний біль, щоб піти на вибори. Він грав і співав "Аве Марію" Шуберта на клавесині, який є городківському костьолі... Тут він багатьох благословив. І тут – під стінами костелу – його поховали. Так хотів отець Мартиніан.
«Він не витрачав гроші - він витрачав себе людям, звертаючись до Бога з їхнім болеем», – зауважив Сергій Борзов.
Минулого тижня, Голова ОДА Сергій Борзов з робочим візитом відвідав Крижопільський район, де у с. Городківка відкривали медичну амбулаторію.
В селі знаходиться один із найвідоміших католицьких храмів в Україні – Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Відвідав архітектурну пам’ятку і Голова ОДА Сергій Борзов.
Згадуючи історію храму, зазначимо, що там служив Богу Отець Мартиніан – понад 50 років на Вінниччині. За цей час чотири рази зустрічався з Папою Римським Іоанном Павлом ІІ - двічі у Кракові і двічі у Ватикані. Його, в миру Войцеха Дажицького, добре знають у католицькому світі – про нього написана книга польським письменником, знятий фільм. За життя.
В історії Городківки отець Мартиніан став чи не найвідомішою постаттю села. Він став його легендою.
«На те була воля Божа, щоб я був тут», – казав ксьондз.
Віддавав людству краще, що у нього було, і чого завжди буде мало. Його не стало у 2009 році – 91 рік прожив. Останніми роками за межі Городківки він не виїжджав. І вік, і здоров'я не дозволяли – 8 років табору на Колимі та інсульт так просто не минають. Як і ті 15 років, протягом яких він без транспорту обслуговував кілька сіл трьох прийнятих приходів - добирався пішки або на попутках. Ноги шаркали, а спогади бігали...
«Тепер багато живих спогадів про нього – ксьондза із тонким почуттям гумору. Напевно, все залежить від уміння радіти. Радіти тому, що тебе оточує, людській щирості, небайдужості. І мудрості…», – зазначає Сергій Борзов.
У 46-му році НКВС Житомирської області Войцеха Дажицького арештували – за розповсюдження католицизму, за зберігання антирадянської літератури - вірш Міцкевича "Інтернаціонал". Як сказав йому слідчий: "Хоч і немає за що, але ви здібний на таке..." Молодого польського ксьондза відправили етапом у Находку, а потім на Колиму на копальні. Працював на відкритому забої 12 годин на добу - 80 тачок за зміну, потім перевели на відкачку води... Там шукали золото, а арештант Войцех знайшов справжню віру у Бога. Вона допомагала йому вижити і у 74-му, коли у костьолі КДБ робили обшук - шукали докази шпигунства отця Мартиніана: літературу, радіопередавальні засоби... Нічого не знайшли, але й нічого не пояснювали...
Отець Мартиніан робив усе, аби костьол не закривали. За лекції, які він читав у Польщі купили дзвони, відремонтували костьол. За його підрахунками, заробив він тоді близько 8 тисяч доларів. Він жив в одній маленькій кімнаті при костьолі - ліжко, письмовий стіл і шафа. Тепер тут його музей. Отець Мартиніан дав обіт бідності і все його багатство - це архів: фотографії, листи... Отець знаходив сили вгамувати свій фізичний біль, щоб піти на вибори. Він грав і співав "Аве Марію" Шуберта на клавесині, який є городківському костьолі... Тут він багатьох благословив. І тут – під стінами костелу – його поховали. Так хотів отець Мартиніан.
«Він не витрачав гроші - він витрачав себе людям, звертаючись до Бога з їхнім болеем», – зауважив Сергій Борзов.
