Що потрібно знати учителям та соцпрацівникам у роботі з дітьми з інвалідністю?

Усю необхідну інформацію про перенесену травму спершу варто довідатися від батьків, аби уникнути ретравматизації дитини. Також варто отримати від батьків інформацію, як вони подавали та обговорювали з дитиною особливості її стану, труднощів, та які стратегії підтримки вони вбачають корисними.

Якщо дитина довіряє вам і хоче поділитися з вами переживаннями, дайте їй можливість поділитися своїми почуттями та тривогами. Можна використовувати гру, щоб допомогти дитині сформулювати історію та розповісти вам про подію своїми словами. Дозвольте дитині ставити запитання та висловлювати занепокоєння. Відповідайте на запитання коротко, але чесно.

При потребі зверніться до фахівця, який має до від роботи з особами, що пережили травмуючи подію. Під час навчального процесу важливий супровід психолога, який може працювати з дитиною, а також розповідати іншим учням про психічне здоров’я, можливі психічні негаразди та як правильно поводитися з людьми, які мають психічні травми.

NB! Важливе правило: спеціаліст не має залишатись повністю наодинці з дитиною. Краще, щоб були присутні двоє фахівців або хтось із батьків, які спостерігатимуть за процесом. Це необхідно для гарантування безпеки дитини.

Якщо дитина готова про щось розповісти вам або дітям, дайте їй цю можливість, проте не підштовхуйте її до цього настирним розпитуванням.

Дитина, що пережила травму, може відчувати фізичне нездужання: головний біль, запаморочення, нудоту, біль у животі. Подбайте, аби дитина при потребі могла перепочити, побути наодинці.

Зважайте на сенсорну чутливість дитини. Гучні, раптові звуки, звуки повітряної тривоги, світлові сигнали можуть лякати дитину.

Під час повітряної тривоги намагайтеся зберігати спокій та не панікувати. Якщо ви помітили, що дитина надмірно тривожна або перебуває у стресі, запропонуйте їй разом з іншими учнями прості техніки розслаблення та заземлення.

Пропонуємо вашій увазі декілька універсальних вправ:

Вправа 1. «Контрольоване дихання». Сядьте зручно, розслабте м’язи обличчя. Зробіть повний видих. Зробіть вдих на рахунок чотири. Затримайте дихання на рахунок чотири. Зробіть повний видих. Важливо! Починати вправу з повного видиху. Повторювати не більше трьох разів, щоб не викликати гіпервентиляцію і не спровокувати запаморочення.

Вправа 2. «Метелик». Сядьте зручно. Закрийте очі. Покладіть ліву руку на праве плече, а праву руку — на ліве. Почніть ритмічні почергові поплескування по плечах. Під час вправи можна включити спокійну музику. Час на вправу — максимум 2 хвилини.

Вправа 3. Дітям також можна запропонувати веселу руханку, наприклад, «Австралійський дощ». «Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!»

В Австралії піднявся вітер.

>> Тренер тре долоні

Починає крапати дощ

>> Клацання пальцями

Дощ посилюється

>> Плескання долонями по грудях

Починається справжня злива

>> Плескання по стегнах

А ось град — справжня буря

>> Тупіт ногами

Але що це? Буря стихає

>> Плескання по стегнах

Дощ стихає

>> Плескання долонями по грудях

Рідкі краплі падають на землю

>> Клацання пальцями

Тихий шелест вітру

>> Потирання долонь

Сонце!

>>Руки догори

Надайте дитині прості алгоритми дій у разі повітряної тривоги. У пригоді стануть візуальні підказки та графічно зображені соціальні історії.

Знайдіть баланс між вимогливістю «як до всіх» та «надмірно уважним» ставленням. Тримайте у фокусі уваги сильні сторони дитини.

Можна обговорити з батьками дитини з набутою інвалідністю можливість та доречність розповісти коротко про ситуацію іншим батькам класу на батьківських зборах, щоб ті згодом могли обговорювати ситуацію зі своїми дітьми.