Налаштування доступності 
Пошук
Пані Арчана народилася і виросла в США. Приїхала в Україну, щоб допомагати дітям, які не мали батьків або пережили певні труднощі.
Як згадує Руслан Ткачук, ще у 90-х – на початку 2000-х років, коли ще не було такої форми як ДБСТ, разом із Арчаною волонтерили у інтернатних закладах.
«Допомагали дітям одягом, їжею, медикаментами та всім, чим могли. А тому власне і перших дітей на виховання ми взяли із таких закладів. Спочатку до нас прийшло шестеро дітей, а майже через рік ми прийняли в сім’ю ще чотирьох. Всі десятеро були присутні на нашому весіллі, адже ми одружилися аж у 2004 році. Це було найкраще весілля, про яке ми могли тоді тільки мріяти». – розповів Руслан Ткачук.
Згодом подружжя Руслана та Арчани офіційно зареєстрували дитячий будинок сімейного типу.
«Ми знали, що хочемо займатися вихованням дітей довготривало. Зараз в нас вдома є восьмеро дітей: шестеро неповнолітніх та двоє повнолітніх, які вже навчаються». – зазначає батько-вихователь.
Загалом разом з біологічними дітьми у сім’ї на вихованні перебувало 30 дітей. Багато з них – вже дорослі, живуть своє самостійне життя. Деякі з вихованців вже створили власні сім’ї з дітьми.
Патронатні вихователі зауважили, що продовжують спілкуватися з своїми вихованцями й підтримувати сімейні традиції, як-от проведення родинної фотосесії напередодні Різдва та Нового року.
Під час зустрічі Руслан та Арчана також поділилися власним досвідом як зберігати ресурс для допомоги тим, хто цього потребує.
«Ми жодного разу не пошкодувати про рішення, яке прийняли – дати дітям родинне тепло, надію та майбутнє. І коли ми бачимо як наші діти досягають успіху, їх маленькі перемоги дають нам сили й натхнення продовжувати цю роботу». – підкреслив Руслан Ткачук.
Крім того, батько-вихователь додав, що патронатна форма виховання є чудовою нагодою спробувати свої сили для людей, які бажають чи думають про всиновлення або ж постійну опіку над дітьми.
«На жаль, є багато обставин в житті, які можуть завадити батькам піклуватися про своїх дітей. Зараз патронат - дуже потрібна справа, адже, коли з’являються люди, які можуть потурбуватися про дитину хоча б деякий час, то це допоможе і дитині, а також можливо її батькам, котрі переживають труднощі». – резюмував Руслан Ткачук.
Нагадаємо, що нещодавно на Вінниччині провели захід «Жива книга»: відверті історії турботи про дітей», присвячений розвіюванню стереотипів та упереджень щодо послуги патронату. Подію організували обласна служба у справах дітей, МБО "Партнерство "Кожній дитині" та обласний центр соціальних служб в рамках проєкту "Родина для кожної дитини: розвиток патронату".
Довідково: Проєкт «Родина для кожної дитини: розвиток патронату» спрямований на забезпечення права дитини на зростання у сімейному середовищі через розвиток в територіальних громадах патронату над дитиною. Він виконується спільно Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Партнерством «Кожній дитині», Міністерством соціальної політики України, Координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Національною соціальною сервісною службою України, службами у справах дітей територіальних громад, обласних воєнних адміністрацій, центрами надання соціальних послуг, регіональними центрами соціальних служб, неурядовими організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу.
