Пам’ятаємо, щоб перемогти: до річниці трагедії кримськотатарського народу

У цей день, о третій ночі, почалася трагедія, яка навіки змінила долю цілого народу.
Під дулами автоматів військ НКВС тисячі безневинних людей – старих і малих, чоловіків і жінок – були насильно вирвані зі своїх домівок, посаджені у товарні вагони, немов худоба, і відправлені у безвість.
Скільки життів обірвалося в тих холодних вагонах? Скільки дітей осиротіло? Скільки мрій розбилося об жорстоку реальність вигнання? Людей убивали не лише кулями, а й холодом, голодом, тишею забуття. Їх намагалися викреслити з історії, знищити все: мову, культуру, пам’ять. Але не вийшло. Народ не замовк. Його пісня звучала навіть у засланні. Його душа залишалася нескореною. Його історія жила у вишитих рушниках, у молитвах на чужині, у тремтячому голосі літніх людей, які розповідали дітям, що таке Крим.
Кримськотатарський народ не зламали. Репресії лише загартували його дух.
І сьогодні, коли Крим знову перебуває під окупацією, ми разом — українці і кримськотатарський народ. Разом боремось за правду, за пам’ять, за свободу. Нас єднає спільний біль і спільна надія.
Сьогодні ми згадуємо.
Ми схиляємо голови в скорботі.
І водночас — обіцяємо пам’ятати.
Пам’ятати кожного, хто не повернувся з вигнання.
Кожного, хто мріяв знову ступити на рідну кримську землю.
Ми говоримо світу: це був геноцид.
Допоможіть повернути справедливість.
Допоможіть кримськотатарському народові повернутись додому — на свою землю, у свій вільний Крим.
Ölgenlerniñ Ruhuna El Fatiha.
Фото та текст: офіційний сайт ДЕСС