Мати-героїня Людмила Кушнір з Шаргородської громади втратила на війні двох синів — В’ячеслава та Євгенія. Вони виросли у багатодітній сім’ї, де панували любов до людей та України.
Старший В'ячеслав вступив до полку «Азов», змінивши чернечий одяг на військовий стрій. Другий син Євгеній з перших днів війни допомагав захисникам, а згодом теж поповнив лави азовців.
У 2017 році В’ячеслав боронив країну на Світлодарській дузі, отримав два поранення. Після лікування повернувся у стрій. На другий день повномасштабної війни підрозділ, яким керував молодший сержант разом з побратимами прорвався до напів оточеного Маріуполя та з мінімальними втратами дістався «Азовсталі».
В’ячеслав загинув від кульового поранення під час прориву на «Азовсталь» 15 квітня 2022 року, прикриваючи собою побратимів. Євгеній загинув під час артилерійського обстрілу у Донецькій області 26 березня 2025 року.
«Вони були відкриті, щирі, мали багато друзів», — так згадує про синів Людмила Кушнір. Обидва з дитинства любили спорт, а В’ячеслав ще й грав на гітарі та писав вірші.
Втрата двох синів стала для матері раною, яка ніколи не загоїться. Сьогодні вона поруч із тими жінками, які втратили найдорожче і разом долають біль, підтримуючи одна одну.
Ще один із синів Людмили Кушнір нині на передовій. Мати щодня молиться за нього, а сили для життя знаходить у родині. Разом з чоловіком пані Людмила народила та виростила шестеро дітей.
"Мої сини - такі сильні, то чому маю бути слабкою", - каже Людмила Кушнір. Її історія - це біль втрати і водночас незламна віра в Україну.
Більше у сюжеті.