28 років роботи, сотні дітей і одна улюблена справа

Є люди, для яких робота з часом стає чимось більшим, ніж просто професія. Стає частиною життя.

Саме так сталося у Антоніни Стеценко, кухарки Побережнянської гімназії. Вона працює тут уже 28 років.

Колись Антоніна Володимирівна приїхала в село і пішла працювати до школи. Спочатку не знала, чи надовго. Але залишилася.

«Люблю діток, люблю готувати. Все склалося саме тут», – говорить вона.

За майже три десятиліття через її кухню пройшли тисячі школярів. Змінювалися діти, змінювалася школа, змінювалося саме уявлення про те, яким має бути харчування у ній.

Сьогодні разом із реформою шкільного харчування Антоніна Володимирівна щодня спостерігає ще одну важливу зміну – діти поступово звикають до іншої їжі.

Раніше багато школярів не хотіли навіть пробувати салати. Тепер, каже кухарка, дедалі частіше вони їх їдять. Каші поки що подобаються не всім, але і тут вона не здається. Старається приготувати так, щоб страва була смачною і дитині захотілося її спробувати.

Вона добре розуміє: кожна дитина приходить до школи зі своїми харчовими звичками. Те, що одна дитина їсть із задоволенням, інша може навіть не захотіти скуштувати. Тому нові смаки потребують часу.

А ще – терпіння дорослих.

Антоніна Володимирівна добре знає: діти змінюються, а разом із ними змінюється і шкільна їдальня. Сьогодні тут більше уваги до якості продуктів, збалансованості страв і різноманітності меню. А головне – у дітей поступово формуються нові харчові звички.

За ці роки школа стала для неї рідною. Тут вона знає дітей, знає свою кухню і знає найважливіше: хороший обід починається не тільки з продуктів і рецепта, а й з бажання приготувати його для дітей добре.

Тому що любов до своєї роботи іноді звучить дуже просто: «Люблю діток, люблю готувати».